Колонка автора:

ЯК ГАЙДУКЕВИЧ ЛЮСТРУЄ УКРАЇНУ

Прочитав у Фейсбук роздуми тележурналіста Гайдукевича про те, якою є нинішня Україна, якою була вона в минулому, про проблеми нашої ідентичності, сумну спадщину русифікації, імперського поневолення українців та його пропозиції, як нам змінити Україну та самих себе.

Віталій Гайдукевич завжди викликав у мене симпатію, і не лише зовнішнім виглядом, але й своїми думками, хоча не завжди такими, з якими погоджуєшся. Ось і в цій своїй статті (яку оприлюднив сайт "Новое время" під назвою "Кто мы. Украинизация скатывается в шароварщину и совок") є чимало положень, які я вважаю правильними, актуальними, розумними. Наприклад, той факт, що в нашій незалежній суверенній державі, як і десятки років тому, все ще війну Російської імперії з наполеонівською Францією називають "Вітчизняною війною 1812 року", нібито і для нової України вона залишається вітчизняною. Слабке знання історії, або викривлені знання минулого України, Росії та інших держав і народів призводить до того, що, скажімо, одесити не погоджуються з тим, що їхнє місто існує набагато довше, ніж їм розповідають російські історики. І не можна не погодитися з висновком, зробленим Гайдукевичем: "в країні і кінь не валявся в гуманітарній (історико-культурно-освітньо-інформаційній) політиці".


Так, на теренах інформаційної війни з Росією Україна пасе задніх. В історичній науці наша держава поводить себе так, ніби це другорядне, а то й третьорядне питання. В культурі та освіті ми схожі на господаря, який спокійно собі сидить у холодочку, тоді як чужі кози, свині та корови нищать його город.

 

Але відповісти на статтю Гайдукевича мене спонукали інші його думки.

 

Важко утриматися від емоцій, але далі Гайдукевич наробив стільки дурниць, що ввічливо промовчати неможливо.

 

Щоб не повторювати всю його публікацію, будемо розбиратися по пунктах.

 

1). Гайдукевич вважає: "Маріонеткове державоутворення у Харкові було проголошено українським квазі-державним утворенням - УРСР. Тобто в 1921 році почалась російська окупація України, а створення СРСР було безкарною легітимізацією усіх завойованих більшовиками земель. Виходить, що до моменту проголошення Незалежності України наша країна була під радянською окупацією, і усі події, що відбувалися за цей період варто розглядати виключно з цієї точки зору" (кінець цитати).

 

А що таке "квазі-державне утворення - УРСР"?  Це означає несправжнє державне утворення. Путін і Медведєв (а за ними і вся кремлівська камарилья, і російські ЗМІ, і псевдоісторики РФ) весь час говорять про Україну, що це зовсім  не держава, а "некое территориальное образование"! Який пасаж!.. Найщиріший українець їм підспівує!..

 

Отже, пане Гайдукевич, УРСР ви не визнаєте. Українською Радянською Соціалістичною Республікою Ви знехтували!.. Тобто УРСР, як Вас послухати, не була Україною. Але ж відтоді, як УРСР увійшла до СРСР, вона мала свою Конституцію, свій уряд, свій парламент. А УНР в екзилі - то всього лише купка українців. Тож, за Вашою логікою, до 1991 року України НЕ БУЛО!!! Нашої України не було?! Ви це стверджуєте?!

 

Куди ж поділася Україна?.. 

 

2). В будь-яких державах, попри війни, революції, перевороти, всупереч різним колізіям, існує така річ, як правонаступництво. Багато років гітлерівський рейх був жахливою і огидною формою існування Німеччини, але жоден німець не скаже, що до приходу Гітлера до влади Німеччина була, а після приходу її не було. І з падінням нацизму німці відмовилися від нацизму, а не від Німеччини, в тому числі й від тієї, якою правили нацисти. Бо і за часів третього рейху люди народжувалися на німецькій землі, закохувалися, одружувалися, любили свою землю - Баварію чи Нижню Саксонію, Померанію чи Бранденбург. Німеччина залишалася їхньою батьківщиною. Більше того - після Другої світової війни німці Заходу не зреклися тієї частини своїх земель, які стали Німецькою Демократичною Республікою. Вони прагнули об'єднання і таки об'єдналися. І колишня громадянка НДР Ангела Меркель сьогодні є лідером усієї Німеччини.

 

Можливо, якийсь прототип Гайдукевича в Берліні або в Мюнхені і хотів би люструвати Ангелу Меркель, але нормальним німцям немає діла до чиїхось дурниць. І тому нормальні німці не відкидають все, що було в НДР на смітник історії, бо знають, що багато розумного за часів НДР було і в освіті, і в науці, і в фізичній культурі та спорті.

 

Чому ж пан Гайдукевич нічого доброго та розумного в історії УРСР не бажає помічати?

 

3). Як відомо, серед засновників Організації Об'єднаних Націй був не тільки Радянський Союз, але й УРСР. Відмовляючись від правонаступництва України щодо УРСР, пан Гайдукевич змушений визнати, що тоді б неминуче статус засновника ООН мала втратити Україна!..

 

4). Існуючий державний кордон України (лінія державного кордону України) вперше після проголошення державної незалежності України (24 серпня 1991 року) було визначено в положеннях Закону України «Про правонаступництво України», в ст. 5 йшлося про те, що державний кордон Союзу РСР, що відмежовує територію України від інших держав, та кордон між Українською РСР і Білоруською РСР, РРФСР, Республікою Молдова станом на 16 липня 1990 року є державним кордоном України. Пізніше, протягом 1992-97 років шляхом укладення серії відповідних міжнародних договорів України з Білорусією, Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією та Російською Федерацією лінію державного кордону було уточнено і офіційно підтверджено.  Але, якщо погодитись з паном Гайдукевичем, що "Маріонеткове державоутворення у Харкові було проголошено українським квазі-державним утворенням - УРСР", якщо пристати на його твердження, що УРСР - несправжнє державне утворення, то неминуче напрошується висновок, що й державні кордони України не існують як такі!..

 

5). Гайдукевич переконаний в необхідності "переформатування пострадянського одоробла НАНУ".


"Одороблом" назвати Національну академію наук України не наважувався досі навіть Діма Кисельов, відомий трубадур путінської хунти. А Гайдукевич, як бачимо, не посоромився.

 

Цим самим він образив пам'ять величезної групи вчених України, серед яких, зокрема, такі всесвітньо відомі світила науки, як академіки Академії наук України Микола Амосов, Олег Антонов, Олександр Ахієзер, Володимир Вернадський, Олександр Богомолець, Микола Боголюбов, Віктор Глушков, Дмитро Граве, Данило Заболотний, Микола Кащенко, Михайло Кравчук, Микола Крилов, Агатангел Кримський, Вадим Лашкарьов, Сергій Лебедєв, Володимир Липський, Олександр Палладін, Євген Оскарович Патон, Лев Писаржевський, Кирило Синельников, Віктор Трефілов,  Володимир Філатов, Микола Холодний, Іван Шмальгаузен та багато інших.

 

Не знаю, якою частиною тіла думав пан Гайдукевич, але після цього йому, мабуть, не замолити гріх, який він узяв на душу, назвавши осередок найвидатніших умів країни "одороблом". Хочу підкреслити, що тут я назвав лише частину відомих в Україні та в світі академіків. Кожне з цих прізвищ - це справжня скарбниця наукового світу! Скажімо, Олександр Ілліч Ахієзер спільно з Ландау створив всесвітньо  відому наукову школу теоретичної фізики. Кирило Дмитрович Синельников співпрацював з такими вченими, як Йоффе та Резерфорд, він автор винаходів, що стосуються фізики діелектриків, напівпровідників, фізики і техніки високих напруг, ядерної фізики, фізики та техніки вакууму; високоталановитий експериментатор і винахідник, досконалий знавець ядерних дослідів та організатор дослідної праці, творець школи фізиків-ядерників.  На жаль, ці видатні вчені пішли у вічність і вже не можуть захистити честь Академії, яку вони гідно представляли. А тому ми тут маємо хоча б трохи сказати про їх заслуги перед наукою, перед Україною. Напевне, Гайдукевич не хотів образити їх пам'ять, але ж образив!.. Він також образив і живих, нинішніх академіків, членкорів, наукових співробітників, які працюють в системі Національної академії наук України. Не думаю, що "переформатування НАНУ" - це та сфера, в якій думка Гайдукевича щось важить.

 

Не хотілося б, щоб у когось склалося враження, нібито тут відкидається все, що пропонує Гайдукевич. Вище вже було сказано, що з рядом його думок не можна не погодитися. Він пропонує чимало розумних заходів і в галузі освіти, і в музейній справі, і щодо перегляду підходів до вивчення історії.

 

Все це треба робити, але не рубати з плеча, не люструвати Україну, її Академію наук!

 

Олег КРАВЧЕНКО.

 

21 серпня 2015 р.    

 

Кравченко Олег

загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?