Пенсійна система: як її реформувати?
Нещодавно з’явилося повідомлення, що уряд пропонує знизити єдиний соцiальний внесок до 15%
(http://ua.interfax.com.ua/news/general/141237.html#.USoC6qKjfg8).
Попри всю її зовнішню привабливість, це доволі небезпечна ініціатива для українського суспільства та економіки. Якщо вона буде втілена в життя, вона надовго приховає від суспільства суть відносин комунізації праці. Навіть сьогодні люди у своїй більшості практично не задумуються над цими питаннями і через те багато втрачають, а українське суспільство біднішає, не може багатіти та розвиватися на основі власної праці. І тому є кілька причин:
1) люди не мають повної інформації про формування та використання пенсійних фондів, бо відрахування “за них” здійснюють роботодавці;
2) люди не розуміють джерел формування державою пенсійних заощаджень, а таким джерелом є виключно недоплачена їм через той таки примус роботодавця заробітна плата, за вилучену на довгий час частину якої ніхто й не збирається платити. До того ж той час переповнений численними ризиками, “найпростіший” з яких – це “просто” не дожити до пенсії. Тому “солідарна” пенсійна система має, щонайменше, два аспекти: підприємницький та суспільний.
1. Підприємницький аспект
Сьогодні формула перерозподілу праці в базовому рівні (без урахування потреби у фінансуванні акцизів, мит і податку на прибуток підприємств…, бо вони теж не мають іншого джерела фінансування, окрім реалізованої праці) сьогодні виглядає так (для двох півциклів відтворення праці):
1) на стороні роботодавця: (1/0,80*1,4*1,2)-1=1,1 (вже в першому півциклі джерела фінансування не існує, не кажучи вже про те, що зарплата вилучається повністю…)
2) на стороні робітника (коли він купує товари, послуги та платить по тарифах): 1/6=0,166(6).
Тобто, проти гривні чистої зарплати в економічному обороті “функціонує” мінімум 1,1+0,17=1,27 коп. податків і соціально-пенсійних внесків.
А, оскільки з гривні зарплати податок треба відняти, маємо скориговане співвідношення: 0,83 проти 1,27. У процентах перерозподіл становить 153% (це оцінково, а більш точний розрахунок дає 141%). А “нормальний максимум” 32% (це доведено ще 100 років тому Вільфредо Парето).
Якщо в цій формулі замінити ставку ЄСВ на 0,15, матимемо сукупну величину перерозподілу 0,9 грн. податків і внесків проти 1 гривні платоздатності (це якщо шкала прогресивності ПДФО залишить без змін його загальний діючий рівень). Підприємцям буде легше виконувати невластиві їм функції, бо джерела фінансування пов’язаних з зарплатою зобов’язань закриваються коректно. Але з точки зоруфункціонування суспільних інститутів праці, нагромаджень та формування і передання приватної власності надалі залишиться обмеження у використанні набутків родин від реалізації власної праці.Тобто, не дожив до пенсії “від держави” чи не довго нею скористався, – родина втрачає і саму суму потенційних заощаджень, і її капіталізацію. За вилучені в такий спосіб гроші треба платити, тобто – повертати їх в родину з відсотком. За 35 років з урахуванням періодичності внесків! А ініціатива уряду цього не містить. Суть відносин комунізації праці від цього не зміниться. Зміниться лише її рівень від повного оксюморону до реального коректного вилучення інвестиційного ресурсу родин. ДруГИми(с) словами:від виразу “віддай все, чого навіть не заробив”, пропонується перейти до “віддай майже все, що заробив”.
2. Суспільний аспект
Пропоную оцінити еквівалент вилучення коштів з родинного бюджету на умовах запропонованої урядом ставки ЄСВ 15%.
Згідно повідомлення Держстату: середня зарплата штатного працівника в Україні на 1 січня 2013 року становила 3 377 грн. (//www.unian.ua/news/549369-derjstat-serednya-zarplata-v-ukrajini-zbilshilasya.html).
Від цієї середньої зарплати 15% становить 506,55 грн.
Для розрахунків використано пенсійний калькулятор Недержавного Пенсійного Фонду «ВІДКРИТИЙ ПЕНСІЙНИЙ ФОНД «ФРІФЛАЙТ»
(http://www.npf-ff.com.ua/)
Дані для розрахунку за допомогою пенсійного калькулятора:
Щомісячні внески, грн.: 506;
Періодичність внесення: щомісячно;
Період нагромадження, років: 35;
Період виплат, років: 25;
Періодичність виплат: щомісячно;
Річна ставка відсотків: 6%
Результати розрахунків
Розмір першої пенсійної виплати, грн.: 2 415,03;
Розмір останньої пенсійної виплати, грн.: 10 729,37;
Середній розмір пенсійної виплати, грн.: 5 578,66;
Нагромаджена сума пенсійних внесків, грн.: 212 520.00;
Нагромаджена сума відсотків (інвестиційного доходу), грн.:
1 461 078.73;
Загальна сума нагромаджень, грн.:
1 673 598.73.
Чи треба тут ще щось коментувати?
Хіба трішки…: в Україні люди на пенсії живуть щонайбільше 24 роки, а в середньому – не більше 14, чоловіки – трохи більше двох років. Тому шанси “вибрати” бодай половину “нагромадженої” суми вельми малі. Її капіталізація втрачається гарантовано і повністю. Коефіцієнт заміщення зарплати пенсією сьогодні ще не досяг 50%. А за умов застосування фінансових методів нагромадження і використання пенсії цей коефіцієнт не менший одиниці і ним успішно зміг би керувати сам власник такого вкладу.
“Солідарна” пенсійна система засадничо нищить принцип оплати вилучених в “общак” коштів, а саме вони є інвестиційним ресурсом людини, сім’ї та родини і забезпечують розвиток суспільства через розвиток цих його складових. “Ефект” від зміни ставки ЄСВ є тим, що в народі називають “Приховуванням шила в мішку”. Треба змінювати характер суспільних відносин, а не рівні помилкової взаємодії.
Висновок може бути лише один:
“Солідарну” пенсію треба згортати, а не знижувати ставку. І при цьому практику утворення нового «солідарного» пенсійного стажу з безоплатним вилученням руками роботодавця частини зарплати на оплату чужого набутого «солідарного» стажу треба припинити негайно, а таку потребу профінансувати з інших джерел, відмінних від зарплати.
А ініціативи з реформування пенсійної системи в Україні повинні йти від суспільства в особі його компетентних представників, а не від уряду.
Володимир Щербина,
м. Львів,
Товариство «Мале Коло».
