Колонка автора:

ПАСТИРСЬКЕ ПОСЛАННЯ з нагоди початку Великого посту 2016 року

Всечесні Отці! Дорогі Брати і Сестри!

 

Невпинний плин життя знов ставить нас на рубежі Великого посту. Передчуття подвигу посту вабить і лякає. Вабить надія на зцілення від духовних недуг, на зростання у вірі. Але досвід минулих поразок, усвідомлення власної слабкости застерігає від необачного прийняття на себе тягарів, котрі можуть виявитися непосильними. Зринає сумнів: а чи не втекти з цього рубежу, посилаючись на слабкість здоров’я, фізичні навантаження, на застарілість постових приписів?

 

Вже в цьому й полягає іспит Великого посту: у випробуванні нашої рішучости до руху вперед шляхом духовного вдосконалення. Немає підступнішої небезпеки для християнина, аніж апатія, мляве животіння у наперед визначених для себе межах. Пригадаймо, як в Одкровенні дорікає Господь Лаодикійській церкві за те, що вона «літепла» - ані гаряча, ні холодна (Одкр. 3:15-16). Апостол Павло ж навчає: «Будьте мужні, будьте міцні» (1 Кор. 16:13). А отже, - не бійтеся руху, не стійте на місці, будьте наполегливі в духовному пошуку!

 

Однак апостол Павло ж застерігає: «Пильнуйте, стійте у вірі» і додає: «Хай з любов'ю все робиться в вас!» (1 Кор. 16:13,14). Великий піст буде плідним за умови чуйного слухання Божого слова, пильного дотримання порад Матері Церкви, уречевлених у богослужбовому уставі. Річ не тільки в тім, аби частіше ходити до церкви. Наша присутність на великопосних богослужіннях має бути активною і свідомою. Для цього треба опановувати символічну мову богослужінь, перечитувати церковні тексти, знаходити в Євангелії розповіді про події, вшановувані у відповідний день церковного календаря. За цієї умови ми відчуємо себе не одинаками в мандрах загадковим простором посту, а частиною згуртованої довкола Христа громади Його учнів, що рухаються разом із Учителем через Оливну гору й Голгофу до воскресіння.

 

На рубежі Великого посту ми опиняємося перед першим відповідальним викликом – чином прощення. Згодом, через півтора місяці, ми з тремтінням слухатимемо слова розіп’ятого Ісуса: «Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!» (Лк. 23:34). Помираючи на хресті, Син Божий прощає Своїх кривдників. Не тільки співучасників розп’яття – Він прощає всіх тих, хто своїми гріхами перед Небесним Отцем змусив Його послати на жертовну смерть Свого улюбленого Сина. А отже, прощає кожного з нас...

 

Прощення наших ближніх не тільки позначає початок Великого посту. Це ключ до спасіння, без якого ми не можемо розраховувати на прощення наших власних провин. Це універсальний засіб звільнитися від емоційних тягарів, котрі ми несемо на собі. Бо доки ми переживаємо власну кривду, образу, доки несемо в собі гнів на ворогів, зрадників, визискувачів, доти ми лишаємося рабами власних емоцій. Прощаючи, ми вириваємо зі свого серця ці емоції, очищуємося від їхньої отруйної присутности.

 

Досвід прощення є неоціненним даром Церкви українському суспільству. Жоден суд, жодні люстрації не допоможуть йому вийти з кризи, якщо не залунають із уст політичних опонентів слова прощення. Доки ж цього не станеться, ми залишатимемося заручниками згубної ненависти, нездатними творити нову реальність через занурення в старі конфлікти.

 

Свій скромний внесок у цей процес суспільного очищення Харківсько-Полтавська єпархія зробила на останньому соборі, коли, відкинувши старі упередження, звернулася до Греко-Католицької Церкви-Сестри з проханням про братні поради стосовно шляху поєднання. Тепер ми готуємося до наступного собору, що відбудеться в Харкові наприкінці Великого посту, аби з вдячністю вислухати ці поради та визначити свій дальший шлях відповідно до них.

 

Просячи прощення в усієї єпархіяльної спільноти за вільні й невільні провини перед нею, запрошую всіх вас нині разом сміливо переступити поріг Великого посту з надією на успішне співподорожування його дорогою разом із Тим, Хто обдаровує нас сенсом і метою цієї подорожі, - Самим Господом нашим Ісусом Христом, «що Йому слава та влада на віки вічні, амінь» (1 Пет. 4:11).

 

† Ігор

архиєпископ Харківський і Полтавський

 

Свято-Дмитрівська церква

м. Харків

29 лютого (13 березня) р.Б. 2016. Прощена неділя

 

 

Ісіченко Ігор

загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?