Проповідь на день Різдва Христового
Дорогі брати і сестри!
Ось, нарешті, ми дочекалися свята, яке знаменує для кожного з нас зустріч. Не тільки ту зустріч, яка відбулася ось уже понад дві тисячі років тому – зустріч, про яку розповідає нам сьогоднішнє Євангеліє (Мт. 2:1-12), - коли мудреці зі Сходу приходять вклонитися Цареві Юдейському. Ні. Це насамперед зустріч, яка знаменувала повернення людства до Бога, до свого Творця!
Бог довго чекав на це повернення, на зречення гріха, на каяття. Але, мабуть, ніхто не може тверезіше і об’єктивніше оцінити нас з вами, ніж наш Творець... І так само, як добрий батько, не дочекавшись дитини, йде їй назустріч або починає телефонувати по всіх знайомих, розшукуючи її, так і Господь іде до нас на зустріч. Він Сам приймає людське тіло, щоб повернути нас до того природнього стану, для якого ми були створені.
Саме тому це - день зустрічі кожного з нас із Христом. І дуже корисно для нас порівняти власні проблеми із тими драматичними проблемами, які поставали перед східними мудрецями, котрі йшли шукати пізнаного із зорі Царя Юдейського, керуючись своїми знаннями, власним життєвим досвідом. Що їм підказував цей досвід? Насамперед - звертатися до сильних цього світу; шукаючи Царя, іти до царських палаців, розпитувати про майбутнього Царя у царя теперішнього – Ірода Великого. І що ж? Замість того, щоб знайти в царських палатах нового Царя світу, вони мимоволі наразили Його на небезпеку. І саме через їхні необережні розпитування падає страшна і незаслужена кара на вифлеємських немовляток, які гинуть через прагнення царя Ірода позбутися його можливого конкурента. А Свята Родина прирікається на довгі блукання у Єгипті, де переховуватиметься від гніву царя Ірода.
Нам з вами, здається, легше в цьому відношенні, бо хоч як би там східноєвропейські правителі і не намагалися досягти царської гідності, але все одно – із усіма їхніми диктаторськими претензіями – вони виглядають блідо на тлі царів минулого. І їхні повноваження все ж таки обмежуються конституцією і законами… Та й ставлення до наших правителів, навіть у нас, в постсовєтських країнах, переважає критичне. І менш за все, напевно, ми б удалися до них, до їхнього авторитету, в пошуках абсолютного авторитету для себе самих.
Але хіба ж не буває так у нашому житті, що, шукаючи Бога, ми шукаємо насамперед земні авторитети, які б свідчили про Нього: представників мас-медіа й шоу-бізнесу, потужних бізнесменів, депутатів, політичних лідерів? І всіх тих представників економічних, політичних, культурних еліт, з якими у нас асоціюється сила цього світу, і з якою ми подумки сполучаємо й правду цього світу? Та дуже часто в наших пошуках, коли ми не вміємо розрізнити мудрість цього світу і вічну Мудрість, Яка приходить до нас, щоб рятувати, власне, від підступних пасток ілюзії земного процвітання, ми і потрапляємо у глухий кут.
Ми наражаємося на небезпеку, коли керуємося в наших пошуках виключно раціональними чинниками. Наш розум – це могутня зброя. Але він не є всеосяжним. І дуже важливо для людини, яка шукає Бога, зрозуміти неспівмірність Його мудрости й наших скромних можливостей, які, в свою чергу, є відбитком Його всеосяжної сили і того творчого потенціялу, часточку якого Він уділяє кожному із нас. Біблія називає цю часточку Образом і Подобою Божою.
Христос кличе нас до пошуку, кличе до невпинного пошуку протягом усього нашого життя. В цьому пошуку траплятимуться помилки. Вони сталися і з тими шукачами зі Сходу, про яких розповідає сьогоднішнє Євангеліє. Але важливо не знічуватися, не капітулювати перед власними помилками, а вміти знайти в собі мужність визнати їх, упавши, підвестися і знову продовжувати дорогу. Продовжувати, вже не повертаючись до іродових палаців, пам’ятаючи, що метою наших пошуків є Спаситель, Божий Син, Який іде не для того, щоб дати нам силу, багатство, красу цього світу. Він відкриває перед нами вічність! Він відкриває перед нами наше справжнє покликання, а, отже, і нас самих – те, чого нам так бракує у нашому повсякденному житті. І саме це знаходження є для нас не тільки метою пошуку, а і його початком – початком того нового пошуку шляху до Неба, який і наповнює сенсом наше земне життя. Амінь.
