Writer’s block:

Проповідь на Зіслання Святого Духа на апостолів

Дорогі брати і сестри!

 

«Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя»... Мабуть всі ми стоїмо, замислившись над цими словами. Вони видаються загадковими на перший погляд, доки не пригадаємо, як, може, колись трапилось у житті, опинившись десь у пітьмі, раптом відчути біля себе живу істоту. І щось незриме підказувало нам, що це не є хтось чужий, ворожий, небезпечний для нас. Ми відчули, що та істота в темній кімнаті, де ми, маленькі, налякані, опинилися, відчувши себе на самоті, – наша мати або інша рідна нам людина. І нам стало легко, приємно, ми відчули себе під надійним захистом.

 

Так дав Господь і людству, коли, заблукані в пустелі, налякані першим місяцем ходи юдеї, які поверталися з єгипетського рабства, опинилися біля Синайської гори. Саме там явився до них Бог. І на знак Його присутности як провідної сили на їхньому шляху, як тієї сили, яка, створивши, провадить через життя і всі народи світу, Він дав їм закон в п’ятдесятий день по виході з Єгипту. І на пам’ять того закону встановлено було день П’ятдесятниці, – той день, в який щороку сотні тисяч юдеїв зібралися з цілого світу до Єрусалиму, щоб відзначити свято дарування Богом закону своєму народові.

 

День П’ятдесятниці відзначався і через сім тижнів після того, як Христос воскрес із мертвих. І ось саме в цей день приходить відчуття Божої присутності у світі, потужніше за будь-коли пережите людством. Тоді в Єрусалимі перебувала невеличка громада апостолів, яка тяжко переживала свою самоту, особливо протягом останніх десяти днів від Господнього вознесіння. Адже припинилися і періодичні зустрічі із воскреслим Спасителем, до яких апостоли вже почали були звикати. Саме в мить їхньої молитви, коли, може, серед тих сотень тисяч людей, ворожих щодо них, ворожих до Христа, вони відчули себе, як ніколи, самотніми і полишеними, приходить до них не тільки об’явлення Бога Отця, як колись в давнину до їхніх предків. Повертається відчуття присутності Божого Сина – їхнього Небесного Учителя. А з волі Бога Отця, за молитвою Бога Сина приходить третя особа Святої Тройці – Дух Святий, щоб назавжди лишитися у Церкві.

 

І першим знаком цього було перевтілення людей, які зібралися. Вони лишилися самими собою, вони зберегли свої особистості, але слабкодухість, острах, обмеженість, – усе це відійшло в минуле. Вони дістали найцінніше – Божу благодать. І те що було в них, може, сховане від них самих, ожило і розвинулося за одну мить. І неписьменний рибалка із Галилеї Петро, в якому тільки Спаситель вмів побачити за рвучкою вдачею відданість і твердість, назвавши його, Симона з Галилеї, Петром, каменем, за твердість віри, на камені якої буде збудовано Церкву, – він відразу промовляє до людей із таким натхненням, що тисячі юдеїв, серед яких, може, були й ті, хто кричав півтора місяці тому: «Розіпни, розіпни Його», – вони навертаються, вони стають християнами.

 

Ми багато думаємо зараз про правдивість Церкви. Нам важко зараз визначити, де вона є. Нас привчають до думки, що є багато Церков у сучасному плюралістичному світі, і всі вони рівні між собою.

 

Але ми знаємо: Церква є тільки одна, бо одною була апостольська громада, і віруємо ми в Єдину Святу Соборну Апостольську Церкву. І виділення місцевих помісних Церков, автокефальних Церков, очолюваних власними митрополитами чи патріярхами, не є ознакою поділу Церкви, а тільки виявом її єдности і багатства у розмаїтості.

 

Ми є єдиною Церквою, доки визнаємо єдине Євангеліє, доки віруємо в одного Триіпостасного Бога, доки приймаємо сім святих Христових таїнств, дарованих цій Церкві, а через Церкву нам усім, доки ми зберігаємо апостольське спадкоємство свячень, в якому благодать Духа Святого, яка зійшла на апостолів в день П’ятдесятниці передається далі і далі їхнім наступникам. Але найголовніше, – ми маємо в тій Церкві Божу благодать, яка стає помітною тільки глибоко віруючій людині.

 

Ми пережили за цей час і переживаємо зараз не один експеримент із творенням і поділом Церков. Ми маємо навіть депутатські групи, які пробують своїми політичними засобами захистити або розсварити, поділити, а по суті роз’єднати Церкви, і щоразу там, де приходить на зміну вірі політика, там приходить і руйнування навіть найкращої ідеї. Віруюча людина знає, що можна говорити як завгодно довго про Церкву, можна читати багато історичних праць, але стати церковною людиною можна тільки у молитовному єднанні із Христом, можна, тільки переживши в Церкві те благодатне відчуття, яке переживали ми маленькими дітьми: що тут, серед пітьми світу, перебуває невидиме Світло, яке просвічує наше життя.

 

Відчувши, що ми у своїй розмові з Богом ми не є самотніми, ми і в наших душах чуємо Його теплу і приязну відповідь, а в нашій долі відчуваємо зміни, що засвідчують присутність у нашому житті Його певної руки, якою Він нас провадить через життя, як провадив старозавітній народ із рабства єгипетського в обрану землю. Переживаючи те особливе, таїнственне єднання з Богом, ми і стаємо свідками і учасниками тієї події, яку особливо вшановуємо сьогодні – повів благодатної дії Святого Духа, третьої особи Пресвятої Тройці, яка, зійшовши у Церкву Христову, ніколи її вже не залишає, наповнюючи Церкву тим світлом життя, яке просвічує нам шлях через усі спокуси до Божого престолу. Амінь.

 

Архиєпископ Ігор (Ісіченко)

Isichenko Ihor

загрузка...
Blogs
Dzobak Volodymyr Dzobak Volodymyr РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

All blogs
Writer’s block
All columns author
UARP Petition
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Details Submit proposals
Poll
{}