У Національному музеї Тараса Шевченка відкрилась виставка робіт людей із обмеженими фізичними можливостями

Творити наперекір долі. Малювати й вишивати ногами, жити повноцінним життям, коли лікарі поставили страшний діагноз. У Національному музеї Тараса Шевченка відкрилась унікальна виставка робіт людей із обмеженими фізичними можливостями. Як творять ті, хто не може навіть вільно пересуватись, бачила Оксана Плаушевська.

Яскраві фарби, життєствердні сюжети. Складно повірити, що автор картин - людина з обмеженими можливостями. Даша Безкостна народилась із ДЦП. Її техніка і жага до творчості гідні захоплення. Тримати пензля руками вона не може, тож малює пальцями ніг. Ця виставка, за словами мами юної художниці, - її чергова перемога. 

Олена Безкостна, мама художниці:

- Это самое главное событие в ее жизни, тем более в ее возрасте. В 16 лет она уже достигла немалых вершин. 

На виставці роботи інвалідів з усіх куточків України. Техніка кожного автентична і неповторна. Ці картини з бісеру робить житомирянка Лідія Лісайчук. Розглядаючи розмаїття дрібненьких бісеринок складно уявити, що кожну із них до полотна пришила людина без рук та ніг. Як - майстриня не розголошує.

Марія Юзлова, представниця Житомирського музею ім. Островського:

- Технику исполнения, как делает свои работы Лидия Ивановна, она держит в секрете. Возможно она стесняется, но мы догадываемся, потому что как можно делать это руками, которых по сути нет и ногами, это невозможно. Естественно это делается с помощью губ - это наши догадки, которые, наверное, подтверждаются.

Організатори виставки сподіваються, що через мистецький захід зможуть  привернути увагу держави до проблем таких людей. Адже кожен з них вже гордість нації.

Олена Александрова, організатор виставки:

- Наша задача, чтобы сделать для них заочное обучение, мастер-классы, дать им побольше методической литературы, чтоб они могли самореализоваться, потому что в странах запада вот такие люди на вес золота, а у нас они почему-то остаются не у дел.

Біля кожної роботи відвідувачі виставки затримуються надовго. Кажуть, вражає все - від історії життя майстра до форми, яку той надав своїй мрії.

Марія Самойлова, відвідувачка виставки:

- Спочатку в мене була жалість. А потім я зрозуміла, що це неправильна емоція в мене, бо потрібно радіти за те, що людина - вона робить, вона хоче, вона малює і вона, я думаю, щаслива від того.

У столиці виставку можна відвідати до 10-го грудня. Потім її планують повезти в усі регіони України. Організатори сподіваються - там, можливо, відкриють нові таланти.