Раїса Бойко у свої 64 роки вишила стільки, що її роботами можна вистелити дорогу з рідного села Кочурів до Гайсина.
— Я в сім’ї була наймолодша, — розповідає жінка. — А було в нашій великій родині аж семеро дітей. Вишивати, шити, майструвати щось власними руками навчилася самостійно. Спонукала бідність. Якось я — на той час третьокласниця — пасла гусей із дітками зі своєї вулиці. У всіх моїх подружок — ляльки. Мені теж дуже хотілось мати іграшку, а купити ні за що. То я зробила собі ляльку сама — із латочок і ниток. Пригадую: волосся у моєї першої ляльки було красиве, довге, з чорних ниток. Усі подружки заздрили! То й була моя перша і вдала робота.
Сім років тому з пані Раїсою трапилося лихо — занедужала. Хвороба виявилась настільки підступною, що сподіватися на одужання було важко. Ось саме тоді жінці захотілося вишивати ікони. Та не прості, а бісером. Ніби інтуїтивно відчула, що це заняття врятує. І справді: жінка одужала! Каже, що врятувала сила ікон, які вишивала.
— Усі мої вишиті ікони благословив священик, — каже пані Рая. — Вони оберігають мій дім, оселі моїх трьох синів та названої доньки. На щастя дарую ікони й своїм онукам.
Онуків бабуся дуже любить. Передала їм своє ремесло, уміння вишивати як нитками, так і бісером. Що цікаво — 20-річний онук вишиває краще і з більшим бажанням, ніж 18-річна онучка! Його вироби, як і вироби бабусі, побачили світу на багатьох виставках. І хоча онук — майбутній програміст, але вишивання не цурається і, здається, як і бабуся, розуміє його сакральний, глибинний, сенс.
Оселя пані Раї — як віночок. Усі стіни у вишитих картинах. А який неповторний, таємничий блиск має її бісерний іконостас! Як переливається на сонці...
— Мої роботи побували на багатьох виставках, — каже жінка. — Іноді роблю речі на замовлення. Їх купують і везуть далеко за межі України. Вишиваю здебільшого для себе, не люблю на продаж. Хоча доводиться, бо хвороби насідають, потрібно купувати ліки.
Пані Рая — щаслива жінка. У парі з чоловіком ось уже 45 літ. Живуть у дружбі, взаєморозумінні й теплі. І вірності, як оті два неймовірної краси вишиті бісером лебеді на картині над їхнім ліжком.
І це не дивно, адже свою долю, своє життя і навіть здоров’я вишиває сама господиня! Так, як вона того хоче…