Обов'язки роботодавців щодо прийому на роботу людей з інвалідністю та організації їхньої праці визначені законами та іншими нормативно-правовими актами України.
Відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (стаття 19): для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до25осіб, - у кількості одного робочого місця.
В межах встановленого нормативу роботодавці створюють робочі місця для працевлаштування людей з інвалідністю.
Власник або уповноважений ним орган повинен встановити на прохання особи з інвалідністю неповний робочий день або тиждень та створити пільгові умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і медичних рекомендацій (ст.172 КЗпП України; ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів»; ст. 12 Закону України «Про охорону праці»).
Осіб з інвалідністю, які за станом здоров'я потребують надання більш легкої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести їх за їхньою згодою на таку роботу на підставі медичного висновку тимчасово або без обмеження строку; при цьому за працівниками, які переведені на більш легку роботу з нижчою оплатою, зберігається попередня середня заробітна плата протягом двох тижнів з дня переводу, а у випадках, передбачених законодавством України, – на весь час виконання роботи з нижчою оплатою, або надається матеріальне забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (ст.170 КЗпП України; ст. 12 Закону України «Про охорону праці»).
За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності; у разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи проводяться його навчання та перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій.