Сидить дідусь старенький біля хати,
Змережене все зморжками чоло
І серце так стомилось сумувати
За жінкою,яка пішла давно.
Пішла десь за межу старенька,
Залишивши дідуся в самоті,
Пішла десь вірная його лебідонька,
Погасла її свічечка в житті.
Дідусь залишився в печалі й самоті
І котиться з очей сумна сльоза
Як добре їм жилось у злагоді
Такою ніжною бабусенька була...
Пекла бабуся смачненькі пиріжечки
І вишивала гарні рушники,
І народила, як з води дві донечки,
Пройшли роки,пройшли життя роки...
У гості діти приїздять так рідко,
Багато справ у них,багато справ,
Приїдуть на хвилинку й їдуть швидко.
Такий у молодих тепер устав.
Дідусь сидить самотньо біля хати
І витирає сльози із очей
Стомилось його серце сумувати
Багато днів та темненьких ночей.
І думає,що скоро забиратись,
До рідної бабусеньки за край
Вже скоро час із світом розпрощатись
Стрічай,бабусю,чоловіка зустрічай.
Бо все на світі,все колись минає,
Минає радість і гірка печаль...
Минає ніч і світлий день минає,
Минає все ,як жаль,як тільки жаль...