загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

75–річного черкащанина відібрали у збірну з волейболу, яка їде на ігри в Іспанії

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Скільки б разів не оновлювався "Список найрозповсюдженіших загальноросійських прізвищ", а "Новіков" у ньому фігурує неодмінно. Серед знаменитих Новікових чомусь найчастіше трапляються військові пілоти і спортсмени...

Черкащанин Сергій Максимович Новіков — теж спортсмен, причому у його біографії була й служба у військовій авіації. Шанувальники спорту нізащо не переплутають його з білоруським Сергієм Новіковим — чемпіоном Європи з біатлону. Не переплутають і з росіянином Сергієм Новіковим — радянським призером чемпіонатів світу з дзюдо і самбо. І не тільки тому, що Сергій Максимович — наш земляк. Просто його білоруському тезці, який залишається у великому спорті — 33 роки, а російському, який вже давно почиває на лаврах посадовця Ради з питань фізкультури і спорту при Президенті РФ — цілих 63 роки...

Черкаський Сергій Новіков лише усміхається у сиві вуса, почувши про вік 33 і 63, бо в січні 2013 року йому виповнилося... 85!

Oрганізатор ветеранського волейбольного руху на Черкащині, голова Асоціації ветеранів волейолу Черкащини, бронзовий призер І Всеукраїнських ігор ветеранів, срібний призер чемпіонату Європи серед ветеранів 2006 року, чемпіон Світу серед ветеранів 2004 року — ось далеко не повний перелік спортивних заслуг ветерана.

У червні 2004 року на чемпіонаті світу у Тампере (Фінляндія) українська команда "Локомотив", у складі якої виступав "ліберо" (спецгравець захисту) Сергій Новіков, у фіналі розгромила спочатку росіян, а потім і господарів чемпіонатуфінів. В Україну повернулися із золотими медалями чемпіонів.

За підвищення іміджу спортивного товариства "Локомотив" тодішній міністр транспорту Григорій Кирпа вручив вісьмом волейболістам, зокрема і черкащанину найвищу відомчу нагородузнак "Залізнична Слава". Через два роки — новий чемпіонат, цього разу Європи — і нова перемога, срібні медалі...

Спорт — далеко не єдине заняття зірки ветеранського волейболу. Але хоч це — і не "справа усього життя", але... більше того — саме життя Сергія Максимовича. Волейбол у ньому — з часів босоногого дитинства в Білорусі та Запорізькій області України.

Були війна і голод після неї, та навіть у найгірші часи тодішні хлопчаки знаходили де розтягнути сітку і пограти "мячем", зробленим із мотузків чи якогось ганчіря... Грав у студентській команді гірничорудного училища, куди вступив після школи. Потім — за команду шахти Кизелівського вугільного басейну на середньому Уралі, де працював шахтним електрослюсарем.

В армії служив у Військово–Повітряних силах, стрільцем–радистом літака, прозваного фахівцями НАТО "Борсуком" – грізного ТУ–16, оснащеного ядерною зброєю. І... знову грав у войлейбол — за полк і навіть за дивізію.

Потім був час, коли спорт наче мав би стати і професією — навчання на факультеті фізвиховання педінститу в Торжку Тверської області, після чого отримав диплом з відзнакою. Та батько, який працював тоді в КДБ у Смілі на Черкащині, покликав молоду родину Сергія, який щойно одружився, перебратися в Україну.

У Черкасах Сергій зайшов до щойно відкритого спорткомплексу "Спартак" – дізнатися, чи немає там роботи. Говорив з директором, Костянтином Криловим. Коли той почув, що Новіков навчався у Торжку — зрадів, бо й сам закінчив місцевий інститут. Підказав, що треба йти на Черкаський поштамт — там щойно запровадили посаду методиста з виробничої гімнастики. З організації 15–хвилинних зарядок у коридорах і холах головпоштамту і почав майбутній керівник цього підприємства – на посаді методиста мав оклад 95 радянських рублів… А вже зовсім скоро очолювані ним черкащани стали переможцями на Всеукраїнській спартакіаді зв’язківців. Новікова обрали головою профкому і членом партбюро, та йому хотілося справжньої роботи.

Закінчив навчання в інституті зв’язку у Москві. Пройшов кар’єрні сходинки від сортування і відправки посилок і бандеролей з вокзалу, коли за 15 хвилин стоянки поїзда треба було передати до 500–600 посилок – до головного інженера підприємства і зрештою – до посади директора головпоштамту.

Поштамтом керував майже 20 років: з 1982 по 2001 рік. Очоливши підприємство у рік смерті Брежнєва, ще застав часи відносної стабільності СРСР, тож з усього Союзу переймав передовий досвід для Черкас, а часто і випереджав інших, запроваджуючи нововведення. Зокрема, автоматичне сортування газет окрім Черкас було лише в чеченському Грозному. Застав нестабільність горбачовської "перебудови", потрясіння ГКЧП, розвалу СРСР і перших невпевнених кроків України як самостійної держави…

Пішов на пенсію, коли виповнилося 64 роки, проте знову не всидів удома і прийняв запрошення на посаду заступника директора компанії "Мажар" – знову працював на керівній посаді довгих вісім років…

23 лютого 1981 року в Черкасах було створено спортивний клуб ветеранів "Шанс", 2006 року – Асоціацію ветеранів волейболу Черкащини. Це – два дітища Сергія Новікова. "Шанс" з честю пройшов усі випробування: безгрошів’я, відсутність підтримки влади і навіть проблеми із залом для тренувань та ігр (команду зрештою приютив Національний університет ім. Хмельницького) не змогли розколоти дружній колектив ветеранів спорту. "Шанс" залишається однією з найкращих команд в Україні.

– Ви бачили, як оживає старий кінь, який почує подих свіжого вітру? Так само у наших хлопців, багатьом з яких давно за 60 років, з’являється блиск в очах, коли вони виходять на волейбольну площадку, – говорить Сергій Максимович. Сам він вже має в кишені квитки до Іспанії на серпень 2013 року: 75–річний черкаський волейболіст найстарший в українській команді, яка вирушає на чергові міжнародні змагання. На жаль, з Черкас у команді лише він один…

Андрій КРАВЕЦЬ

До списку новин