Разом зі снігом зійшов не тільки асфальт із доріг та плитка на тротуарах. З цієї ж причини у Чернівцях «поплив» і штучний камінь з підніжжя пам’ятника цісарю Австро-Угорської імперії Францу-Йосипу I. Переукладати його заходилися двоє літніх чоловіків. З’ясувалося, що то зовсім не працівники ЖЕКу чи колеги по мистецькому цеху львівських авторів скульптури.
Із власної ініціативи шефство над пам’ятником узяли пенсіонери. Живучи на відділеній околиці міста, спеціально задля цього вони приїздять у центр Чернівців, де в одному зі скверів встановлено відлиту із бронзи скульптуру.
«Доглядаємо за пам’ятником разом із двоюрідним братом, також пенсіонером, Василем Остаповичем Григорашем, – каже ініціатор справи 70-річний Василь Михайлович Шестобуз. – Робимо це з часу її встановлення. Все життя я працював «далекобійником» та, як корінний чернівчанин, завжди цікався історією міста. Знаю, що саме за Франца-Йосипа воно набуло свого неповторного європейського вигляду, розвинулося економічно і культурно. У Чернівцях з’явилася залізниця, трамвай, електростанція, було відкрито університет і чотири україномовні школи, одну з котрих, ту, що поблизу скверу з пам’ятником, закінчив свого часу. Хоча в місті неоднозначно поставилися до відкриття пам’ятника цісарю, вважаю, що без нього не було б Чернівців. Тому й доглядаємо. Два роки тому, коли вандали облили скульптуру фарбою, кілька днів удвох із братом її зчищали. Тепер ось приїхали з інструментами, щоб перекласти камінь: бо ж так не гарно».
«Будемо регулярно «провідувати» Франца-Йосипа, доки дозволить здоров’я», – продовжує В. Шестобуз, який нічого особливого у своєму вчинку не бачить. Він вважає, що посильно дбати про рідне місто має кожен, хто його любить не на словах.
Анна Гаргаля