загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Унікальну дерев’яну церкву збудували в Ужгороді

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Храм постав за відносно короткий термін на території кладовища на вулиці Капушанській. Будівництво викликало чимало запитань. Надгробки вже давно були в занедбаному стані, а сам цвинтар поступово перетворювався на смітник. Завдяки побудові церкви в нього з’явилася перспектива збереження. На території кладовища побудували дерев’яний храм, копію унікального готичного шедевра села Нересниця Тячівського району.

Храм освятили на Благовіщення. Подробиці відбудови розповіли журналістам греко-католицький єпископ Мілан, мистецтвознавці Михайло Приймич, Михайло Сирохман та відомий історик Йосип Кобаль. На зустріч запросили також Віталія Семаля, заступника мера.

Побудували церкву за підтримки греко-католицької єпархії та спонсорів. Це вже другий дерев’яний храм в Ужгороді. Перший —Шелестівська церква — розташований у Закарпатському музеї народної архітектури і побуту.

Найдавніші відомості про цвинтар на Капушанській походять із ХVІІІ століття. «З ХІХ століття ми знаємо, що воно складалося з двох частин: старого і нового. Старе кладовище починалося там, де тепер проходить проспект Свободи. Та вулиця так і називалася -— Цвинтарна. Тут ховали ужгородців із лівобережної частини міста», — розповів історик Йосип Кобаль.

Тут спочивають представники різних християнських конфесій. Кладовище було міським, тож коли воно поступово заповнювалося, доточували нову ділянку землі. У 1960-х роках його закрили, тобто перестали ховати небіжчиків.

Цвинтар на Капушанській має велике значення для збереження історичної пам’яті Ужгорода. «Якби тут не звели церкву, вся територія перетворилася б на смітник, а з часом її би просто забудували», — вважає Йосип Кобаль.

Будівництво храму біля кладовища продовжує давню закарпатську традицію. Найбагатших християн ховали навіть під церквою. Такі поховання знайшли і в Ужгородському замку. Про традицію поховання неподалік церков розповів мистецтвознавець Михайло Приймич. Він вважає унікальним для Ужгорода відновлення дерев’яного шедевра, який 10 років тому згорів у Нересниці. У селі натомість побудували муровану церкву. А оригінал завдяки збереженим кресленням вдалося відтворити в Ужгороді. «Це була єдина збережена церква у Тересвянській долині, у цьому її унікальність, — розповів Михайло Сирохман. — Тут навіть шпилі оригінальні. Ганок вдалося відновити майже повністю».

Ніде в Карпатах так довго не збереглася традиція народного зодчества, як у нас. «Завдяки відновленню цієї церкви можемо бачити, що втрачене теж можна відновити. Це вселяє оптимізм, маємо чудовий приклад для наслідування», — вважає Михайло Сирохман.

Під час відвідин нового храму прозвучали думки про облаштування паркової зони. Цвинтарі-парки досить поширене явище в Європі. Це не місце для сміття, пияків та наркоманів, вважає владика Мілан. Внаслідок Ужгород може отримати ще одну чудову затишну зелену зону.

Наразі у храмі ще тривають роботи. Попереду встановлення бічних дверей, виготовлення іконостасу. Запланували також встановлення дерев’яної огорожі й дерев’яної дзвіниці.

Це перша Благовіщенська церква в Ужгороді. Богослужіння проводять щодня. Духівники кажуть, що молитимуться тут за всіх, похованих на кладовищі.

Наталія Каралкіна

До списку новин