Дискусія на тему пенсійної реформи в Німеччині нині є не менш актуальною, ніж в Україні. Головний камінь спотикання - так само непопулярне серед населення, але неминуче з точки зору демографічного розвитку підвищення пенсійного віку. У 2007 році німецький уряд збільшив пенсійний вік для жінок та чоловіків з 65 до 67 років. Аби люди поступово звикали до нових умов, втілення реформи було розтягнуто на 17 років. Проте в суспільстві не припиняють обговорювати доцільність такого кардинального для багатьох нововведення. Особливої актуальності ця дискусія знову набуває напередодні парламентських виборів у ФРН, які відбудуться у вересні.
Закон "Про адаптацію пенсійного віку до демографічного розвитку" в Німеччині почали реалізовувати лише через п'ять років після його ухвалення. Починаючи з січня 2012 року, пенсійний вік з 65 до 67 років збільшуватиметься до 2029 року поетапно, тобто щороку на один-два місяці. Старе правило діятиме лише для осіб з робочим стажем не менше 45 років. Крім того, з 63 до 65 років пенсійний вік було підвищено для осіб з фізичними вадами та тих, хто через хворобу частково втратив працездатність.
Виходити на пенсію раніше встановленого законом терміну дозволятиметься громадянам, що досягли 63 років із робочим стажем не менше 35 років. Однак у цьому випадку за кожен недопрацьований місяць з пенсії відраховуватимуться 0,3%. Тобто з виходом на "ранню" пенсію у 63 роки громадянин отримуватиме на 14,4% менше від передбачених для нього виплат.
Підвищення пенсійного віку стало однією з найбільш суперечливих соціально-економічних реформ уряду "великої коаліції" на чолі з Ангелою Меркель. Реформу підтримали не лише консерватори та ліберали, а й соціал-демократи та "зелені". Проти в парламенті виступила лише Ліва партія. Не такою широкою виявилася підтримка закону в суспільстві. Особливо критикували рішення німецькі профспілки. Крім того, на момент набуття чинності закону його підтримували лише 5% громадян.
Керівництво країни аргументує пенсійну реформу, передусім, неминучим і швидким старінням німецького суспільства, викликаного низьким рівнем народжуваності та збільшенням тривалості життя. На сьогодні, за даними уряду ФРН, німецькі чоловіки в середньому отримують пенсію протягом 15 років, жінки - протягом 20-ти. У 1960 році цей показник становив відповідно лише 10 та 11 років. Крім того, збільшення пенсійного віку має втримати баланс, за якого внески громадян до пенсійного фонду майже не збільшуватимуться, а пенсії зможуть щороку зростати.
Нині внесок до фонду державного пенсійного страхування становить 18,9%. Цей податок порівну сплачують роботодавець та найманий працівник. Тобто останній віддає пенсійному фонду 9,45% від своєї заробітної плати (брутто). Той, хто має власну справу, може обрати приватне пенсійне страхування. У цьому випадку внесок визначає сам застрахований, в залежності від того, в якому розмірі і коли він хоче отримувати пенсію. Нині договір про приватне пенсійне страхування мають 19 млн німців.
Середня державна пенсія в Німеччині, за даними статистів, становить на сьогодні близько 1 тис. євро на місяць для чоловіків та близько 800 євро для жінок. За підрахунками федерального уряду, державна пенсія щороку зростає в середньому на 1,9%. Водночас, застерігають чиновники, в майбутньому лише державної пенсії не вистачатиме, аби жити за стандартами життя працюючої людини. Побоюючись бідної старості, все більше німців додатково до пенсійного страхування впродовж життя вкладають кошти у так звані "заходи із забезпечення старості". З цією метою відбувається, наприклад, накопичення капіталу за рахунок певних податкових пільг або надається фінансове сприяння для придбання власного житла.
Повернімося до реформи. Більшість німців й досі не можуть собі уявити, що працюватимуть до 67 років. Профспілки взагалі називають нововведення нереальним. За даними Німецького агентства праці, торік у віці від 60 до 65 років працювали 1,5 млн найманих робітників. Це дорівнює всього 5% від загальної зайнятості. Проте (і на цій оптимістичній тенденції акцентує увагу уряд) ця частка є на 12% більшою, ніж 2011 року і на цілих 80% більше, ніж п'ять років тому. Як стверджує Федеральне об'єднання німецьких роботодавців, в жодній іншій країні ЄС, окрім Швеції, люди похилого віку не інтегровані на ринку праці так добре, як у ФРН.
По-перше, враховуючи постійний брак фахівців у деяких галузях німецької економіки, досвідчених працівників намагаються утримувати до останнього. По-друге, активно працює державна програма з підвищення кваліфікації чи перекваліфікації для літніх осіб з метою їх працевлаштування.
Попри непопулярність пенсійної реформи серед населення, аргументи на її користь майже ніхто не ставить під питання. Навіть напередодні парламентських виборів партії не піддають сумніву своє рішення від 2007 року. Лише "ліві", як і раніше, проти. Деяких коригувань вимагає опозиція. Наприклад, соціал-демократи виступають за запровадження мінімальної пенсії у розмірі 850 євро.
Нині такого положення не існує. Закон передбачає лише державну підтримку тим пенсіонерам, які отримують на місяць менше 758 євро. Це може бути допомога у вигляді сплати оренди за житло чи медичного страхування.
Деякі експерти пропонують також запровадити диференціацію пенсійного віку за характером професії. Наприклад, якщо професор університету без проблем може працювати до 67 років, то для робітників сфер, де вимагається важка фізична праця, цей поріг є майже недосяжним.
Тим часом, поки політики і громадськість дискутують про доцільність пенсії з 67 років, демографи вже б'ють на сполох. За даними Німецького інституту демографії, вже незабаром діюча нині реформа не даватиме бажаного результату. Тому деякі експерти вже заговорили про можливе підвищення пенсійного віку, тепер - до 70 років.
Ганна Снігур-Грабовська
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
