загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Волонтерський центр діє при Закарпатській облраді ветеранів

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Голова Закарпатської обласної ради ветеранів Іван Бігунець розповів, як вони з однодумцями намагаються контролювати владу у питання захисту прав ветеранів, їх участі в суспільно-політичному житті краю та свого особистого вкладу в розгром фашизму.. Перед тим як розпочати спілкування, Іван Юрійович звернувся із привітанням з нагоди Дня Перемоги:

«Дорогі ветерани війни, учасники бойових дій, працівники тилу та в’язні концентраційних таборів! У цей знаменний день, від щирого серця, дозвольте привітати Вас з всенародною Перемогою нашого народу у Великій Вітчизняній війні. Ця подія дорого обійшлася не лише українцям, але й всім націям світу. Тому,ніколи не забувайте про подвиг нашихсолдатів в боротьбі з окупантами»

- Іван Юрійович, після розпаду Радянського Союзу та прийняття Незалежності України, яку основну мету діяльності переслідує обласна організація ветеранів Великої Вітчизняної Війни? Які функціональні підрозділи включає?

 

- Закарпатська обласна організація ветеранів була офіційно утворена у 1987 році за ініціативи ветеранів ВВВ та підтримки владних структур. На той час, в області налічувалась велика кількість ветеранів та учасників бойових дій, які й складали основу організації. Вже пізніше, членами організації ставали Ветерани праці та громадяни, які отримали категорію «діти війни».

Зараз, одночасно з організацією ветеранів, повноцінно функціонує Обласна рада ветеранів ВВВ, чотири міські та тринадцять районних рад ветеранів, які об’єднують 463 первинні організації. На сьогоднішній день, всі ці організації налічують на обліку близько 22 тис. ветеранів різних категорій.

Основне завдання обласної організації ветеранів – відстоювання соціально – правових інтересів наших ветеранів та учасників бойових дій. У своїй діяльності ми керуємось чинним законодавством України: ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ЗУ «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку» та ін.. Ці нормативно-правові акти дають нам право на відповідні пільги, які не завжди реалізуються з боку держави. Одне діло говорити, інше – виконувати.

Така ситуація викликає багато розбіжностей поглядів. Тому, своїми акціями та діями, ми намагаємось хоч якось впливати на владні структури, щоб останні дотримувались законодавства в повному обсязі. Звісно, що не все вдається. Але в більшості випадків ми відстоюємо свої законні права.

Крім того, по можливості, ми намагаємось самостійно допомагати нашим ветеранам. При обласній організації діє спеціальний Волонтерський центр, який об’єднує в собі більше 8 тисяч людей доброї волі. Ці небайдужі люди надають різного роду поміч фізично неспроможним ветеранам, всім тим хто прикований до ліжка. Зараз, діяльність Волонтерського центру поєднується з службами соціального захисту населення, Червоного Хреста та іншими благодійними організаціями. Звісно, враховуючи сучасну соціальну ситуацію в державі, великих можливостей ми не маємо. Хоча, інколи так важлива саме моральна допомога похилій людині.

- За свою активну участь в суспільно-політичному житті ветеранського Закарпаття, ви були обрані головою обласної ради ветеранів ВВВ. Що вирішуєте на засіданнях ради?

- Як я вже згадував вище, члени обласної ради ветеранів намагаються контролювати діяльність влади щодо дотримання законодавства та займаються обговоренням питань навколо діяльності наших організацій. Обласна рада ветеранів складається з 43 представників та 15 членів президії.

Минулого року відбулась дуже важлива подія, вірніше – захід, де наша обласна рада ветеранів звітувала перед центральною організацією ветеранів України про підвищення дієздатності наших первинних організацій. Це дуже важлива складова нашої роботи, тому що саме первинні організації знаходяться в прямому контакті, на місцях, з нашими ветеранами. Тобто, якщо учасник бойових дій не має можливості відвідати районний центр аби вирішити свої проблеми, то він безпосередньо звертається до своєї первинної організації. Ось чому такої важливості набула проблема діяльності первинних організацій, яку ми обговорювали в Києві. Представники Організації ветеранів України, після звітування, були задоволені проведеною нами роботою.

Зараз, ми продовжуємо свою роботу із забезпечення первинних організації робочим місцем – кабінетом, який включав би все те, що розміщено в звичайному офісному приміщенні. На сьогоднішній день, з 463 первинних організацій по області, близько 300 забезпечені відповідним приміщенням.

Другий важливий фактор – це фінансове забезпечення статутної діяльності первинних організацій, тобто зарплата працівникам і членам. Деякі успіхи вже присутні: 161 голова первинної організації отримує доплату в розмірі від 50 до 450 грн. в місяць.

В своїй діяльності намагаємось знаходити взаємопорозуміння між райдержадміністраціями та нашими радами.

- У який спосіб закарпатські ветерани беруть участь в соціально-політичному житті краю?

- Ми намагаємось проводити різного роду акції та мітинги, які присвячуються проблемам соціального захисту ветеранів. З іншої сторони, ми активно беремо участь в мітингах та парадах присвячених державним святам та іншим визначним історичним подіям: День Перемоги, річниці тих чи інших битв (звільнення Києва та України), міжнародні дні трудящих. В основному, нас запрошують до участі в акціях представники комуністичної партії України, з якими в нас дуже хороші стосунки.

Багато разів ми організовували й пікетування адміністрацій, коли чиновники регулярно порушували чинне законодавство. Мушу відмітити, ці дії приносили позитивні наслідки.

- З ким співпрацює обласна організація ветеранів Закарпаття?

- В першу чергу, ми орієнтуємось на співпрацю з обл- та райдержадміністраціями. У нас дуже хороші ділові стосунки з керівництвом обласної ради та іншими вищими державними інституціями на рівні області.

Окремо хотів би згадати про співпрацю з народними депутатами України Віктором Балогою та Василем Пітьовкою. Минулого року вони забезпечили наші організації комп’ютерною технікою в Рахівській районній раді, Тячівській та Хустській районним радам, Брегівській міській раді, а також надали автомобілі ветеранській організації Мукачева, Тячева та Рахова. Це відчутна допомога.

- На Вашу думку, яке зараз відношення держави до ветеранів? Чи отримуєте ви якусь підтримку з боку влади?

- Ну, ви знаєте, якщо проходити по документам, то держава забезпечує ветеранів всім необхідним. Але це дуже рідко відповідає реальності.

До прикладу, одвічна проблема – забезпечення безкоштовним медичним обслуговуванням наших ветеранів та видача потрібних ліків по рецептам. Згідно законодавства України, кожного місяця повинні відводитись декілька днів на видачу ліків ветеранам. Але, минулого місяця, ліки видавали лише один неповний день, а вірніше – одну годину.Відповідно, виникали великі черги, ніхто нічого не встиг вибрати. І це напередодні травневих свят, Дня Перемоги та Великодня.

Одночасно, нас турбують проблеми нової медичної реформи, яка, виникає таке враження, віддаляє хворих від лікування. Згідно чинної реформи, швидка медична допомога повинна прибувати до пацієнта на протязі 10 хвилин. Але, по суті, лише у 25 % випадків швидка приїжджає за даний час. Все інше – спізнення.

Виникають питання щодо безкоштовного зубопротезування, забезпечення слуховими апаратами та безкоштовними путівками. Хотілося б, щоб на осінньо-зимовий період наші ветерани могли відпочивати в санаторіях, заради оздоровлення. Якщо не на повний курс, то хоча б на 10 – 15 днів. Це важливо для нас.

Є ще багато проблемних питань, якими повинна займатись державна влада. Це і фінансування статутної діяльності організацій, підвищення пенсій та ін.

- Як ви відноситесь до сучасної тенденції зносу пам’ятників радянських часів?

- З цього приводу я хотів би озвучити свою особисту думку, та рішення всієї нашої організації, що історію свого народу та держави, яка відображена через монументи, потрібно поважати,яка б гірка вона не була. Адже не пам’ятник винуватий в тому, що зараз таке скрутне становище в державі: тисячі безробітних людей, занепад промислового виробництва, високий рівень еміграції закордон.

Дуже легко розпочинати війну з пам’ятниками, але наскільки важче відродити економіку та промисловість України, чи зробити простого українця щасливим.

Ви знаєте, що демонтаж пам’ятників може мати ефект детонатора: розв’язати соціальні чи політичні конфлікти, як можуть призвести, навіть, до людських жертв. Тому, краще не робити поспішних висновків, перед тим як руйнувати історію через пам’ятники.

- На Ваш погляд, куди повинен бути направлений зовнішньополітичний вектор України: на активну співпрацю з ЄС чи членство в Митному союзі з Росією?

- Це дуже дискусійне питання, яке потребує всенародного обговорення. Я нещодавно дивився телевізійну програму «Шустер live», де проводилось наживо голосування в студії. Згідно з ним 50% українців дотримуються євроінтеграційних позицій, інші 50% – просхідних. Це питання є настільки тонким, через втручання політики, а не економіки чи суспільних думок.

Я вважаю, що з цього питання потрібно проводити соціальне опитування, або ж, навіть, всенародний референдум. Нехай звичайні українці самостійно висловлять свою позицію, а не будуть дотримуватись поглядів тих чи інших державних діячів.

- Зараз, напередодні Дня Перемоги, розкажіть, будь ласка, про свою участь у Другій світовій війні.

- Свою боротьбу проти фашизму я розпочав з партизанської діяльності в селі Дубове, Тячівського району. Всі ми діяли під керівництвом Подольського Дмитра Васильовича. У мої обов’язки входила підпільна робота серед молоді. У зв’язку з тим, що лінія фронту була за сотні кілометрів, то всю зібрану інформацію за відсутності засобів зв’язку доводилось передавати наживо, на таємних зустрічах. Разом з молоддю ми слухали радіо ВВС, так як московське радіо передавалось на довгих хвилях, які важко було спіймати.

Пізніше, коли лінія фронту була уже близько, я вербував молодих людей не переходити на сторону угорців, а вступати в партизанські загони чи в лави Червоної армії. Але більшість закарпатців добровільно вступало в чехословацьку армія Людвіга Свободи. Але фашистське командування проводило масову мобілізацію молоді в свої ряди. Разом з своїми командирами ми намагались відмовляти молодь вступати в німецьку армію, ховатись та чекати приходу радянських військ.

За підпільну роботу та відмову служити в угорській армії мене було заарештована жандармами та, після тяжких тортур, відправлено до концентраційного табору під Ньїредьгаза. Потім, мене було переведено до іншої в’язниці, де я був звільнений Червоною армією. Після повернення на батьківщину активно займався відновленням народного господарства Закарпаття.

Через деякий час я працював на посаді першого секретаря райкому комсомолу Тячівщини, потім на цій же посаді але у Великоберезнянщині, навчався у Вищій партійній школі міста Львів; працював першим секретарем райкому комсомолу Мукачівського району, головою мукачівського райвиконкому, першим секретарем рахівського райкому партії. З Рахова мене було переведено на посаду інспектора ЦК при КП УРСР в Києві. Після повернення на Закарпаття працював на різних керівних посадах обласного значення, включаючи голову Народного контролю Закарпатської області.

Роман Лендєл

До списку новин