Медикаменти, гімнастика, мовні вправи, працетерапія - хворі отримують користь від поєднання терапій. Все ж хвороба не виліковується повністю.
Фізіотерапія допомагає зберігати мобільність.
Хвороба Паркінсона - таємниче і підступне захворювання: на момент діагностики перших її симптомів 50 відсотків нервових клітин у головному мозку пацієнта вже вважаються відмерлими. І цей поступовий процес руйнації зупинити не можна. Причини хвороби Паркінсона, в цілому, все ще невідомі, вона - невиліковна. Таргетна терапія щоправда допомагає пом'якшити симптоми, уповільнити прогрес захворювання і уможливити для пацієнта відносно безперешкодне життя протягом довгого періоду часу. У цілому світі дослідники займаються вивченням причин, методів раннього виявлення та лікування цього поширеного захворювання головного мозку.
Хвороба Паркінсона- хвороба, що зустрічається часто.
Чи це Папа Іван Павло ІІ, чи палестинський лідер Ясір Арафат, відомий тенор Петер Гофман, легенда Боксу Мухамед Алі або державний діяч Мао Дзе Дун - хвороба не милує і знаменитостей. Після хвороби Альцгеймера, хворобу Паркінсона зараховують до найбільш поширених нейродегенеративних захворювань: Згідно статистики, вона вражає одного зі ста серед 60-літніх та три відсотки вісьмидесятирічних. За попередніми оцінками, у Німеччині нараховується 250 000 пацієнтів з хворобою Паркінсона. Число нових випадків захворювання становить близько 15 000 кожного року. Оскільки хвороба Паркінсона вражає в основному літніх людей, експерти очікують у майбутньому значне збільшення числа випадків хвороби як результат зміни вікової структури суспільства.
Скільки людей є насправді хворими - навряд чи може бути достовірно визначено, оскільки від непомітного початку хвороби до професійного медичного висновку щодо діагнозу проходить, як правило, кілька років. Перший діагноз стосується перед усім людей у віці між 50 та 65 роками, але від цього не застраховані і молодші. Відомим прикладом є американський актор Майкл Дж. Фокс, в якого діагностували цю хворобу у 1991 році у віці 30 років. Цю форму називають Паркінсон з "раннім початком". Частка цієї форми хвороби серед хворих становить від п'яти до шести відсотків.
Параліч: що означає ця назва?
Своє імя хвороба отримала через англійського лікаря Джеймса Паркінсона, який вперше описав її у 1817 році у газетній статті "тремтливий параліч". Це захворювання на початку 19 століття траплялося досить рідко, оскільки тривалість життя була досить низькою. Сьогодні ми знаємо: чоловік чи жінка, багатий чи бідний, на сході чи на заході - хвороба Паркінсона не перебирає, її руйнівний вплив несе глобальний характер.
Що відбувається при захворюванні нею?
Хвороба Паркінсона виникає коли в середньому мозку, в області "чорної субстанції", масово вмирають нервові клітини, які виробляють допамін. Допамін - це медіатор, який приймає участь у передачі інформації між нервовими клітинами, разом з іншими передавачами керує напруженням м'язів і підтримує координацію рухів. Відсутність допаміну призводить до того, що рухи тіла стають повільнішими, а мязи - жорсткими. Кінцівки починають сильно і безконтрольно тремтіти - це найпомітніша ознака хвороби Паркінсона.
Чому відмирають клітини головного мозку, які виробляють допамін, до цих пір достеменно невідомо. Орієнтовно у десяти відсотках випадків в основі лежать очевидні генетичні зміни. Що ж відбувається з іншими 90 відсотками хворих? Перше пояснення подали дослідники техаського університету в Сан Антоніо у журналі Ньюросаєнс. Згідно з яким білок під назвою тирозин-кінази С-Abl відіграє негативну роль. Через окислювальний стрес цей білок активується у мембранах клітин. Він пригнічує дію інших клітинних захисних білків, таких як Паркін. Це призводить до відкладень в "чорній субстанції", і може бути причиною загибелі клітин, стверджують науковці. Коли вони заблокували активність тирозинкіназу в лабораторному експерименті, то нейрони залишилися недоторканими.
Власне кажучи, дегенерація нервових клітин, які виготовляють такий важливий медіатор як допамін, - цілком нормальний процес,- наголошує фрайбургзький нейрохірург професор Гвідо Нікха. Подібні втрати відбуваються у всіх людей. Здорові мусять мати принаймні 150 років, щоб це помітити. У пацієнтів з хворобою Паркінсона відмирання прогресує набагато швидше.
Поступовий розвиток хвороби Паркінсона
Знання щодо профілактики хвороби Паркінсона до цих пір іще неповні. Певні дослідження стверджують, що здорове харчування і висока фізична активність можуть знизити ризик захворювання.
Одне можна сказати напевно: хворобу Паркінсона виявляють тільки тоді, коли більшість відповідних нервових клітин мозку вже втрачені. До цього моменту очевидно мозок може покривати дефіцит. Люди з високоспеціалізованою моторикою, як наприклад музиканти виявляють перші симптоми повільної втрати рухливості щоправда часто значно раніше ніж інші хворі. Сповільнення рухів при вбиранні та чищенні зубів є важливою та ранньою вказівкою на захворювання. До інших ознак належать, серед інших, втрата запаху та сну, проблеми з рівновагою та нерухоме обличчя.
Часто стають помітнимм перші незначні зміни: почерк мілкішає, хода лише мілкими кроками, совання ніг, голос стає тихим та нечітким. Симптоми Паркінсона зростають повільно, протягом десяти - пятнадцяти років. На додаток до фізичних обмежень це також означає величезне психологічне навантаження для пацієнта.
Лікарські засоби для лікування хвороби Паркінсона
Уже багато років ми маємо у розпорядженні досить ефективні препарати для лікування хвороби Паркінсона, такі як L-Допа, попередник допаміну або допамін-агоністи. Можна компенсувати втрату нервових клітин протягом довгого часу і цим значно підвищити якість життя пацієнтів. Медикаментозна терапія зазвичай супроводжується фізичною та працетерапією і, при потребі, лікуванням у логопеда. Багато клінік пропонує хворим консультації у спеціально відведені години. Корисною є супроводжуюча психотерапія, щоб краще справлятися з тривогою і стресом,які є викликані захворюванням. Групи підтримки також забезпечують цінну допомогу.
Однак немає жодних ліків, які могли б зупинити прогрес хвороби Паркінсона. У цьому полягає складність цієї хвороби. Спочатку медикаменти створюють безсимптомний стан, однак з часом їх корисна дія послаблюється і побічні ефекти виступають на перший план.
Важко хворим може допомогти "глибока стимуляція головного мозку" з допомогою “регулятора ритму головного мозку”. У цьому випадку електрод імплантується в мозок та стимулює певні області мозку за допомогою електричних імпульсів. Таким чином пацієнти позбавляються від мимовільного тремтіння. В університетській клініці Фрайбурга проходять тести, щоб довести в якій мірі регулятор ритму головного мозку може сприятливо впливати на перебіг хвороби вже на ранніх стадіях.
Майбутнє - лікування Паркінсона за допомогою стовбурових клітин.
Досі ще не виправдалися минулі грандіозні сподівання, покладені на лікування хвороби Паркінсона за допомогою стовбурових клітин. Хоча подібний підхід до лікування і є дуже перспективним, оскільки стовбурові клітини, імплатовані у відповідне місце головного мозку пацієнта, беруть на себе функції нервових клітин, які виробляють допамін, все ж лікування стовбуровими клітинами перебуває ще на стадії клінічного дослідження. Експерти, такі як доктор Гвідо Нікха, один з піонерів цього підходу у лікуванні, застерігають перед надто великими сподіваннями щодо цієї молодої і ще непередбачуваної технології.
Переклад з німецької.
Здійснив Роман Олійник, директор відділу з міжнародних відносин.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
