Кризові явища на ринку праці змушують претендентів шукати кращі можливості для кар’єри там, де раніше навіть і не припускали. Наприклад, стали замислюватися про переїзд зі столиці на периферію.
Щоб не втратити роботу мрії, кандидати часто вказують у своїх резюме, що готові до переїзду і розглядають пропозиції іногородніх роботодавців. Згідно з даними дослідження кадрового холдингу hh.ua, таких у нас – 25%. Але готовність до зміни регіону не означає, що працівник дійсно переїде. Не кожна вакансія в провінції підійде вимогливому столичному кандидату, адже якщо вже залишати насиджене місце, то тільки “з перспективою”.
Для того щоб спокусити цінного кандидата, іногородній роботодавець повинен запропонувати дійсно хороші, цікаві умови, а кандидат у свою чергу показати такий рівень кваліфікації, якого немає у місцевих претендентів. Таким чином, конкуренція між потенційними приїжджими та місцевими кандидатами розгортається за найкращі і найперспективніші вакансії – і навряд чи роботодавець стане шукати продавця в магазин на мінімальну ставку в іншому регіоні або столиці.
Найбільш мобільними визнані ТОП-менеджери (майже 40% претендентів цієї профгрупи готові до зміни місця проживання). Також значну мобільність декларують маркетологи (26%), управлінці у виробничій сфері (21%), менеджери з продажу (21%) та ІТ-спеціалісти (25%). Останні, щоправда, мобільні в силу не стільки конкуренції за місце під сонцем, скільки в силу самої професії та регіональних особливостей девелоперського бізнесу в Україні.
Вищий менеджмент. Не дивно, що готовність до міграції керівних кадрів найвища. Більше 40% кандидатів готові змінити місце проживання. Серед керівників спостерігається один з найвищих рівнів конкуренції на ринку, а крім того, саме ТОПи найбільш сильно відчули на собі скорочення зарплат, премій і бонусів. Найгострішу конкуренцію “місцевим” начальникам складають охочі переїхати в західні регіони України. Хочете працювати на топовій посаді в Тернополі, Івано-Франківську, Львові, Ужгороді чи Чернівцях? Будьте готові до суперництва з професіоналами зі столиці і не тільки. Кількість кандидатів, готових до переїзду в ці регіони, становить 55-68% від усіх, хто шукає там роботу. У невеликих обласних центрах потенційних “трудових емігрантів” може бути навіть більше, ніж місцевих претендентів. Лідирує Закарпаття – 68% тих, хто шукає там роботу керівника, тільки розглядають перспективу переїзду у цей досить розвинений регіон з гарним кліматом.
Чим далі на Схід, тим менше конкуренції у місцевих жителів. Так, в центральних регіонах країни кількість потенційних приїжджих – 50-40%, а в таких східних регіонах, як Донецьк або Луганськ конкуренції можна майже не побоюватися (25-26% претендентів з інших регіонів). Виняток – південні регіони – Одеса та Крим. До моря хочеться дуже багатьом топам.
Маркетологи, фахівці з реклами. У цій профсфері охочих переїхати менше, ніж серед керівників. Всього 27% претендентів вказали у своїх резюме готовність до переїзду. З іншого боку явного прагнення переїхати ближче до західного кордону не спостерігається. Звичайно, львівських, закарпатських або івано-франківських маркетологів чекає найвища в Україні конкуренція з боку їх немісцевих колег (40-46%), однак і на Одесу, Крим чи Харків поглядає також чимало претендентів (30-40%). Центральні і східні регіони значно менше приваблюють перебірливих маркетологів (10-15% від загальної кількості кандидатів у регіоні).
Фахівці з продажу. Незважаючи на те, що робота в продажах передбачає активну життєву позицію та високий рівень комунікативної компетенції, до легких змін ці працівники не схильні. У всякому разі, тільки п’ята частина (21%) згодна змінити місце проживання, якщо буде гідна пропозиція. З іншого боку, ніякої особливої закономірності у вподобаннях претендентів встановити не вдалося. Звичайно, в деяких західних областях країни показники конкуренції місцевих кандидатів і потенційних мігрантів вище середнього, проте незначно, також як і показник конкуренції у Львові практично збігається з рівнем конкуренції, наприклад, у Миколаєві чи Харкові (21-24%). Однак, як і в інших профсферах, більше за інших приїжджих слід побоюватися кандидатам з Одеси і Криму (28-29%). Приємний клімат і наявність моря приваблює навіть не дуже мобільних менеджерів з продажу.
Кваліфіковані співробітники виробничої сфери. Цих кандидатів можна назвати вимушено мобільними. Причин переїзду як мінімум дві. Перша – конкуренція, друга – вузька спеціалізація претендентів. Часто можливість знайти роботу залежить не стільки від географічних вподобань, скільки від того, чи є виробнича компанія потрібного профілю в даному регіоні. Враховуючи специфіку групи, можна говорити про те, що показник мобільності досить високий – 21% претендентів готові до переїзду. Прив’язка до специфіки виробництва нівелює вподобання і тому говорити про тенденції складно. У ТОП-листі як західні, так і центральні та східні області. Хоча ніяка виробнича специфіка не змінить любов до сонця і моря – Одеса і Крим і тут лідирують у вподобаннях. Також як і очевидна низька конкуренція у промислових регіонах. У цьому випадку такі показники радше не від малої кількості охочих переїхати, а від великої кількості готових і кваліфікованих виробничих менеджерів на місцях. Сумнівно, щоб інженер зі столиці зміг скласти значну конкуренцію інженеру з досвідом роботи, наприклад, на металургійному комбінаті в обласному центрі.
IT-фахівці. Мобільність програмістів і девелоперів явище не дуже типове для ринку праці України. Хоча рівень готовності до переїзду досить високий (25-26% претендентів готові до переїзду) обумовлений він не стільки економічною необхідністю, скільки постійними пошуками цікавих і перспективних проектів. З іншого боку, тут простежується чітка закономірність – розробники готові розглядати пропозиції переважно в тих містах, де ринок найбільш розвинений. Тут має місце вдалий збіг: області з добре розвиненим аутсорсинговим бізнесом часто привабливі самі по собі (наприклад, Львів і Одеса). Таким чином, місцевим фахівцям створюється досить відчутна конкуренція (приблизно третина претендентів готові переїхати в ці області).
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
