загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Що таке філософія благодійності і навіщо вона потрібна

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Практичні справи і проблеми, яких у вітчизняної благодійності дуже багато, часом не дозволяють поглянути на саме підґрунтя благодійних підходів, моделей і проектів. Практичне є першорядним, і спроби говорити про цінності і кінцеві цілі благодійності іноді сприймаються як зайва розкіш. Тим часом, раз за разом, від однією ситуації до іншої, відтворюються постійні колізії вітчизняної благодійності.

По-перше, це – надзвичайна бідність більшості «справжніх» НКО і явна чи неявна переконаність у тому, що так і має бути, що благодійність повинна здійснюватися самовіддано і безкоштовно, суто волонтерським чином.

По-друге, – надзвичайна амбітність багатьох НКО, які хочуть жити і діяти за моделями «розвинених країн» і рухатися від «аварійної філантропії» до «систематичної».

По-третє, – відсутність масових невеликих приватних пожертвувань для благодійних організацій, характерних для західних країн, і неминуча спроба НКО просити кошти і ресурси у вітчизняного бізнесу і держави.

По-четверте, – неприязнь багатьох НКО до фондів «губернаторських чи корпоративних дружин» і небажання або нездатність знайти спільну мову з цими не завжди приємними душі НКО-шника благодійниками.

По-п’яте, «вузько динамічний» характер адресатів допомоги багатьох благодійних організацій: «діти з онкологічними захворювання» (інші приклади – ДЦП, аутизм, серцево-судинні захворювання), «слабочуюючі», «колясочники» і т.п. Зрозуміло, що ці групи знаходяться, мабуть, в найбільш незахищеному становищі, зрозуміло також, що ті чи інші групи людей з фізичними або психічними особливостями просто не можуть не створювати об’єднань для взаємопідтримки, захисту своїх прав, полегшення інтеграції в суспільство, проте благодійність не може зводитися до набору таких «відомчих», нехай і дуже потрібних, організацій.

Крім того, є і ще кілька трохи менш «практичних» питань, які так чи інакше обговорюються на протязі всього часу існування вітчизняної благодійності, але задовільних відповідей на них – немає.

Наприклад:

Ситуація дитини, у сім’ї якої не вистачає коштів для життєво важливої медичної операції, всіма або майже всіма визнається екстремальною та аварійною, і, тому такою, що потребує допомоги. Але чи визнається такою ж екстремальною ситуація талановитого музиканта з маленького містечка, якому вдалося продемонструвати свої досягнення на якомусь великому конкурсі і якому рекомендовано переїхати, скажімо, до Москви, щоб продовжити навчання і розвиток? І грошей у сім’ї на це також немає?

Ситуація вихованця дитбудинку та інших сиріт автоматично визнається аварійною, але що пропонується цим дітям натомість? MP3-плеєри, розвиваючі ігри та яскраві майки?

Ситуація пенсіонера, пенсія якого практично дорівнює витратам на оплату послуг ЖКГ, багатьма визнається катастрофічною. Але чи можуть НКО утримувати пенсіонерів замість держави? І що будуть робити НКО – що будуть вважати за потрібне робити – для літніх людей в недалекому майбутньому, коли пенсійний вік в країні швидше за все буде підвищений?

Відповіді і на практичні, і на «ціннісні» питання припускають звернення до базових принципів і цінностей благодійності, до осмислення тих уявлень про людину і суспільство, ціннісних ієрархій, які в прихованому вигляді містяться в основах будь-якої гуманітарної активності.

Ми пропонуємо відкрити дискусію на цю тему та запрошуємо в ній взяти участь – усіх, кому тема здасться цікавою.

Для початку – перша теза, яку, як ми вважаємо, можна було б назвати філософською.

Будь-яка осмислена людська дія несе в собі те, що можна назвати його філософією. Благодійність – не виняток. Причому, і милостиня, і відправка подарунків в дитячий будинок, і навчання безробітних, і дії волонтерських загонів у ситуаціях стихійних лих можуть бути названі «благодійністю», проте очевидно, що вони мають абсолютно різну філософію, зовсім різний контекст і внутрішню розстановку акцентів і смислів.

Говорячи високим штилем, різними будуть і ті «образи людини», які як би «упаковані», «згорнуті» і різних благодійних акціях і підходах.

Про те, які ці «образи людини» і як вони впливають на будову благодійних ініціатив та акцій, ми поговоримо далі, в наступних публікаціях.

Лідія Тихонович

До списку новин