Зірка Іван Марчук

В космосі, на віддалі 300 світлових років (сузір’я Тельця) світиться зірка, названа на честь всесвітньо відомого українського художника Івана Марчука.

Ім’я цього майстра пензля, «пльонтаніста», лауреата Шевченківки та члена Золотої гільдії Міжнародної академії сучасного мистецтва в Римі стало ще значимішим тоді, коли у 2007 році авторитетна британська газета «The Daily Telegraph» внесла Івана Степановича у список 100 геніїв cучасності. Саме про нього написана книжка «Я єсмь…», яка презентувалася в столичній книгарні “Є”.

Понад 30 років триває творча дружба між письменником Олександром Климчуком та Іваном Марчуком. Це спілкування, не часті діалоги (Іван Степанович був на еміграції 11 років) й оформилися в окреме видання. Писалася книжка півтора року на замовлення Держкомвидаву України. А починається «Я єсмь…» з київської Одіссеї І.Марчука й відтворює атмосферу 60-их років ХХ ст. Цікава і сама структура есею-біографії: до кожного розділу подано 5-10 епіграфів із творів сучасних українських поетів, філософів різних епох; також в книжці подані цікаві мистецтвознавчі розвідки; в кінці ж є додаток з віршами Ігоря Римарука, Дмитра Павличка, Ігоря Калинця та ін., присвячені герою  “Я єсмь…”.

Найголовнішою ж подією для шанувальників творчості художника була зустріч із самим маестро. Скромний, дивакуватий вусань навіть не захотів сидіти поруч з видавцем та письменником в президії і його ледь змусили говорити на презентації. Та потім Іван Степанович повідав про цікавий випадок з Пікассо, поділився своїм зарубіжним досвідом. Певний час він перебував у Австралії, де йому пропонували залишитися, обіцяючи навіть обладнати спеціальну майстерню. Потім помандрував до США. На Україну ж його змусила повернутися страшна трагедія американського народу 11 вересня 2001 року, безпосереднім свідком якої він був. Розповів цікавий випадок з одним поетом. «На одній з виставок чоловік так захопився моїми картинами, що почав писати вірші на їхні мотиви. Виявилося, що це поет із Мелітополя  Олег Гончаренко. Спочатку він надіслав 20 поетичних творів. Читаю і думаю, що це якісь складні й кострубаті рядки. Потім я перечитував деякі з них. І поступово побачив там справжню поезію. Потім цей добродій написав аж  470 віршів на теми моїх картин. Де у нього взялася ця фантазія? Невідомо…».

Автор книжки "Я єсмь..." Олександр Климчук

Власне, пропозиції до Івана Марчука написати про нього роман вже були. В 80-х роках прозаїк Володимир Дрозд намірився це зробити, але правив за цю роботу  аж…6 тисяч карбованців. Від цього видатний художник відмовився. Ще був один тернопільський майстер слова, який з часом знеохотився втілити в життя цей намір. Отже, «Я єсмь…» – це поки перша повновага біографія Івана Марчука. На цю працю довгий час чекав колега О.Климчука письменник і видавець Михайло Слабошпицький. «Я потерпав за цю книжку. Знаю Івана Степановича ще по роботі  в одному комітеті, тоді він фаворизував прекрасного художника Бориса Плаксія. І коли в Шевченківському комітеті було вагання: чи давати премію чи ні, Марчук вступився за свого колегу, говорячи, що вийде з комітету та скличе прес-конференцію, на якій розкаже, що в ньому працюють люди далекі від мистецтва. Іван Марчук знає собі ціну. А з О.Климчуком ми працювали в районній газеті. Мені здавалося, що він навіки залишиться великим німим, себто не напише своєї основної книжки. Але я, на щастя, помилився. Цей текст справді вдалий і за формою, і за змістом, його приємно читати. Цікаво, що тут зібралися дві сильні й інтересні особистості. Артист літератури написав про артиста маляра», - резюмував автор книжки про Тодося Осьмачку «Поет із пекла» М.Слабошпицький.

Зустріч закінчилася автограф-сесією. В чергу до майстра пензля і майстра слова вишикувалося багацько людей. Хтозна, можливо, через - енну кількість років ці підписи стануть раритетом і продаватимуться так, як автографи видатних художників за грубі гроші. Принаймні, організатори цієї зустріч в цьому переконані.