3 покоління під одним дахом

51 МІЛЬЙОН американців живуть в будинку разом з іншим поколінням. Це підходить вашій родині?

Ви помітили, що все більше людей мешкає у сусідів? Випускник коледжу, який вже давно пішов з дому, повернувся назад у батьківський будинок через дорогу, а також туди вселилася і їхня бабуся. У літньої пари по сусідству повний будинок - син, його дружина і двоє дітей. Будинок вниз по вулиці був нещодавно куплений спільно: дорослими дітьми та їх батьками.

Явище, коли три покоління мешкають під одним дахом, у так званому родинному будинку, матиме місце ще надовго.

Згідно аналізу, зробленого науково-дослідним центром “Pew” щодо останніх даних  американського бюро перепису, приблизно 51 млн. американців, або 16,7 % населення, живуть в будинку з, як мінімум, двома дорослими поколіннями, або дідусь чи бабуся і, принаймні, ще одне покоління під одним дахом. Аналіз центру “Pew” також повідомив зростання кількості родинних будинків на 10,5 %   у період з 2007 до 2009 року. А опитування 2012 року, здійснене національним забудовником PulteGroup, виявили, що 32 відсотки дорослих дітей планують в майбутньому жити зі своїми батьками.

«Колись це були люди похилого віку, чиї фінансові можливості обмежені, а тому вони були змушені жити зі своїми дітьми. У нинішніх умовах це молодше покоління, яке не справляється зі зростанням цін», - каже Луї Тененбау, засновник інституту старіння населення, який пропагує ідею родинних будинків.

Правда, таке явище як великі родини з кількома поколіннями, що живуть разом, навряд чи являється новиною в деяких культурах. У 2009 році  9,4 % сімей вихідців з країн Азії, 9,5 % - з  Африки та 10,3 % - з Латинської Америки були "мультиродинними" (у порівнянні з 3,7 % неіспаномовного білого населення).

Але високі показники свідчать, що кількість великих родин збільшується: Очікується, що до 2060 року кількість літніх американців віком 65 і більше,  зросте більш ніж удвічі і досягне позначки 92 млн. Шістдесят один відсоток американців віком від 25 до 34 років має друзів або рідних, що повернулися назад у батьківський дім або до близьких родичів (оскільки не мають роботи, грошей, та іншого місця проживання). Останні прогнози перепису населення показують демографічний ріст в межах культур, таких як латиноамериканська, у яких традиційними є сім'ї, що складаються з кількох поколінь (неіспаномовне біле населення не складатиме більшості населення у 2043).

Чи може це бути ідилічним світом, що включає в себе садочок, будинок пристарілих і повноцінне трьох разове харчування? Спосіб уникнути ізоляції в літньому віці? Шлях передати родині зекономлені кошти?

Ще один звіт фонду “Pew” виявив, що більш ніж три чверті так званих «бумерангів», тобто молодих людей віком від 25 до 34 років, які повернулися назад до своїх батьків, є задоволеними своєю життєвою ситуацією. Майже половина з них платить за житло і 90% допомагають родині з витратами на ведення домогосподарства. У 2011 році звіт про сім'ї з кількома поколіннями, зроблений Вашингтонською групою “Generations United”, штат Колумбія показав, що 82 відсотки опитаних впевнені, що переїзд зблизив їх з родиною, 72 відсотки згадали про покращення фінансового становища і 75 відсотків побачили зручність для догляду за літніми родичами.

Задумайтесь самі над довгостроковим планом витрат на догляд за людьми похилого віку. У 2012 році дослідження  “MetLife Mature Market Institute” оцінила вартість повного річного догляду у $90,520, часткового у $81,030 і проживання з доглядом $42,600. Додайте до цих витрат вартість вашого душевного спокою, коли ви знаєте, що рідна людина під опікою сім'ї, і мультиродинні сімї можуть стати новою формою схеми-плану проживання з доглядом.

Проектування будинків для потреб великих родин

Будівельники і проектувальники готові підтримати зростаючу тенденцію. Хочеш або мусиш залишатись на місці теперішнього проживання? Кількість сертифікованих спеціалістів з догляду, які допомагають людям похилого віку залишатися вдома у безпеці, збільшилося  з 2008 року більш ніж удвічі до майже 5000. І будівництво нових об'єктів нерухомості знову зрушилося з мертвої точки.

Деякі забудовники почали пропонувати план з двома великими спальнями, кабінетом або сімейною кімнатою, яку можна переробити в додаткову спальню і у ванну на першому поверсі, та інші «бонусні кімнати», з простором, який можна використати згідно з потребами сім'ї. Гараж на два автомобілі може скоротитися на одне авто, а решту території перетворять на житловий простір для бабусів і дідусів, або для дітей-«бумерангів». Будівельники і проектувальники пропонують універсальний дизайн (ширші коридори і дверні отвори, хороше освітлення, з кількома сходинками або без сходів взагалі), який однаково підходить і для дитячого візочка і для інвалідного візка. Деякі забудовники встановлюють інфраструктури для спеціальних ручок у ваннах для людей з обмеженими можливостями та шафи для ліфтів.

У 2011 році національний забудовник “Lennar” запропонував перший будинок майбутнього покоління у Фiнiксi, який пристосований для проживання декількох поколінь.

Торік у листопаді Том Мозер, 60-літній фінансовий проектувальник, і його дружина, Крістін, 56-літня медсестра, переїхала до будинку для великої родини в Марані, штат Арізона, разом з Томовим батьком, Лі, 82-літнім вдівцем, який до цього часу мешкав за 20 кілометрів від них. Том хвилювався, оскільки водіння машини в нічний час викликало труднощі у Лі, і він був певною мірою прив'язаний до свого будинку.  Вони продали свої будинки і склали фінанси для купівлі будинка за $300000, 975 квадратних метри, з двома блоками для проживання. (Томова площа 762 квадратних метри, а його батька - 213.) Лі сплачує 15 відсотків за житлово-комунальні послуги та виконує посильні доручення.

Томова сестра Діана Вікс, 58 років, і шурин Вес, 57 років, разом зі своїми батьками переїхали у сусідній будинок такого ж типу, де їхній син, його дружина і дитина проживала також деякий час. Томова теща, Сьюзан Ліем, 81 рік, нещодавно купила будинок на іншому боці вулиці  від будинку Мозер. «Кожен має власний простір. Ми не наступаємо одне на одного», - каже Том. «Це моя мрія мати допомогу та догляд від родини, а не робити все самому».

Том Мозер має власний план на старість: «Коли мені буде 80, я точно знаю, куди я і моя дружина переселимося: на місце батька. Сподіваюся, мій син або дочка (зараз їм 23 і 26) займуть моє теперішнє місце».

Корисне розпорядження

Родинні будинки були поширені в роки Великої депресії, але втратили популярність після того, як люди почали підніматися знову на ноги. Тепер Джон Грем, співавтор книги «Знову разом», відзначає, що останнім часом економічний спад спонукає повернутися від дорогої незалежності до  взаємозалежності.

«Сім'ї об‘єднуються для спільного проживання через економіку», - каже Донна Батс, виконавчий директор “Generations United”.- Але вони залишаються разом, тому що це допомагає їм».

Джейсон Енг, 38 років, та його подружка, Джеймі Сонода, 30 років, і їхнє 20-місячне дитя Адісон живуть у будинку, який він та його батьки перебудували в Aiea, Гаваї. Його 64-річна мама, Карен, вже охрестила домашню залу «гніздом», оскільки вона та її чоловік, Мелвін, 69 років, мають власний простір для перегляду телевізора. Дві пари розподіляють рахунки порівну: кредит, комунальні послуги та продовольчі товари. Карен та Мелвін обожнюють доглядати за онучкою протягом тижня, коли Джейсон і Джеймі на роботі, та не беруть гроші з молодих батьків.

«Я мрію про те, щоб мати свій власний будинок, але земля на Гаваях коштує дорого», - каже Джейсон. «Якщо б я переїхав туди, де дешевше, то мусив би добиратися до роботи 1,5 години. Я дуже люблю місце, де виріс, і подібний будинок коштував би мені від $700,000 до $ 800000. Ми отримали все, що хотіли за $ 500,000, і розділяємо цю суму між собою. Ми живемо в тому ж будинку, що й мої батьки, тому, у випадку надзвичайної ситуації, я тут, поруч з ними».

Тепер про труднощі

Але сценарій з родинним будинком не такий вже і райдужний для всіх. Сімейні непорозуміння, навантаження на подружжя і менше можливостей для роботи та часу на себе є реальною проблемою.

Кріс Радевскі, її 92-річна свекруха, її 55-річний чоловік Ед та їхня 14-річна дочка Лексі жили біля озера Гопатконг, штат Нью-Йорк, протягом 13 років. Старенька пані Радевскі коритстувалася залою на підвальному поверсі, де старша  донька Кріс, зараз вже випускниця школи, розважалася з друзями. Тепер Лексі відчуває, що вона не має власного простору. «Їй набридло і вона хоче повернути своє життя, - говорить Кріс - моя дочка потребує матір, а я або працюю, або доглядаю бабцю».

Офелія Рамірес, 37-річна прибиральниця з Кайлі, штат Техас, продовжує тему. ЇЇ 42-річний чоловік має компанію, що працює цілодобово, у них четверо дітей віком 16,14, 7 та 6 років та 80-річна свекруха.  «Діти люблять, коли вона поряд і може поділитися багатьма спогадами», - говорить Рамірес. Негативним моментом  є те, як ростити дітей та відчувати, що вони не можуть запросити на вечерю своїх друзів. І знову ж таки у дні, коли її свекрухи немає поряд, з'являється відчуття, що когось не вистачає».

Еллен Льюїс, 49 років, Леонардтаун, штат Меріленд, описує життя зі своєю мамою, якій зараз 78 років, з її другим чоловіком, та чотирма дітьми, віком від 10 до 20 років, як «далеко не блаженство, але й не пекло».

Льюїс, яка володіє двома магазинами трикотажного одягу, каже, що проживання з  батьками (її батько помер у 2001 р. ) було неймовірно корисними, коли вона ростила своїх дітей, мала справу з розлученням та зустрічалась зі своїм майбутнім чоловіком. «Але функціональність змінилася з роками. Ви не можете розглядати це як рівноправні стосунки, - каже вона.- І це нормально. Тепер моя черга подбати про матір. Я мушу пам'ятати про добрі часи. Я не хочу бачити її в будинку пристарілих».

 Саллі Абрамз , Квітень 2013