Шахіст, що бажає стати шаховим майстром, повинен всебічно опанувати технікою боротьби у всіх частинах і стадіях шахової партії, тобто вміти добре розбиратися в найрізноманітніших питаннях шахової стратегії й тактики. Все це може бути досягнуте шляхом поступового засвоєння шахової теорії й особистої практики в шахових змаганнях.
Під час партії шаховому майстрові необхідно увесь час оцінювати позиції, що створюються на дошці. Число цих позицій надзвичайно велико, воно обчислюється астрономічними цифрами. От чому завдання майстра полягає в тім, щоб, відкидаючи другорядне, побічне, обмежитися аналізом тих продовжень, практичне застосування яких є в цей момент найбільш імовірним.
Ясно, що від правильної об'єктивної оцінки шахової позиції залежить дуже багато чого. Правильно оцінити позицію - це значить бачити всі позитивні й негативні сторони розташування шахових сил, це значить бачити стратегічні й тактичні можливості для подальшої боротьби, це значить побудувати гарний стратегічний план гри, що відповідає даній конкретній обстановці, або розрахувати вигідність тої або іншої тактичної операції. Правильна оцінка позиції - запорука успіху при реалізації досягнутої переваги або при захисті скрутних станів. Згодом ми побачимо, що одні позиції вимагають якихось особливих, характерних для них прийомів, а інші позиції мають потребу в зовсім іншому підході. Правильне розуміння позиції - саме головне в шаховому мистецтві. Щоб домогтися цієї найважливішої шахової якості, потрібно чимало попрацювати над вивченням стратегічних і тактичних ідей, а також різних типових теоретичних положень.
Шаховий майстер під час партії керується комплексом стратегічних і тактичних міркувань, крім наявних у нього конкретних знань із області дебюту, міттельшпілю й ендшпілю. Сполучення ідейності й конкретності становить майстерність у шаховому мистецтві. Завдяки цьому гармонійному сполученню шаховий майстер майже безпомилково володіє оцінкою позиції - найголовнішою якістю шахового мистецтва.
Із усього сказаного повинне бути ясним, що в шахах не можна покладатися тільки на конкретні знання або тільки на загальні міркування. Особливо важко доводитися тому шахістові, що базується винятково на положеннях, досконально їм вивчених, не маючи нічого іншого в запасі. Найменші відхилення боротьби в таке русло, що виходить за рамки наявних у цього шахіста конкретних подань, негайно заганяє в його глухий кут. У таких випадках він не знає, що йому потрібно почати, плутається у виборі плану, допускає помилки й програє. Звичайно, нелегко вести напружену шахову боротьбу й за допомогою одних тільки загальних міркувань.
Не можна заперечувати, що загальні шахові міркування - корисна річ. Однак не всі шахові проблеми можуть бути вирішені тільки з їхньою допомогою. До того ж з кожним роком усе більше стираються «білі плями» у шаховому мистецтві, що може виявитися невідомим для тих шахістів, які покладаються на власний «здоровий глузд». До цьому варто додати, що переоцінка значень загальних стратегічних прийомів і всяких загальних міркувань може привести шахіста до ще одного негативного шахового явища - догматизму. Шаховий догматик сліпо вірить у встановлені шахові закони, ігноруючи всякі виключення. Він забуває, що в шаховому мистецтві виключень іноді більше, ніж самих законів.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
