Відроджене Вільне козацтво у звенигородському селі з символічною назвою Козацьке

Після посвяти на Спаса, 19 серпня, в козаки Холодноярської Січі – біля церкви Петра Багатостраждального (Калнишевського), на День Незалежності проведено посвяту в козаки та козачки "Козачанського Куреня Вільного Козацтва" – тепер вже у селі Козацькому Звенигородського району.

Під однотипним зі знаменом "Вільного козацтва Холодного Яру" малиновим стягом нового куреня до присяги були приведені 13 козаків, 7 козачок і 5 джурів. В кандидатах залишаються ще близько десятка осіб.

Отаманом став бравий вчитель – пенсіонер Дяченко П.С., осавулом –підприємець Голуб О.П., писарем –директор місцевої школи Коваленко С.О., в козаках – голова сільради та керівники різних структур, підприємці а також і прості свідомі громадяни і не тільки села Козацького, а й райцентру – Звенигородки.

Дійство проходило біля новозбудованої сільської церкви за участю протоієрея Володимира. Цей день фактично можна вважати днем відродження Вільного козацтва в селі Козацькому. Як розповів "Козацькому краю" осавул "Козачанського Куреня Вільного Козацтва" Олег Голуб, подивитись на дійство з"їхались козаки та просто не байдужі люди з навколишніх сіл, 10 козаків з с.Зелена Діброва Городищенського району на чолі з головою сільради Щербаком І.В. ,завідуючий Моринським музейним комплексом ім. Т.Г. Шевченка та капітан реєстрового козацтва Станіслав Суржко з ще трьома козаками, поетеса з с.Шевченково Валентина Войцехівська, яка написала та читала палкі вірші про козацтво,та козаки нової епохи – байкери з м.Києва на своїх залізних конях розважали місцевих дітлахів.

Свято завершилось пригощанням козацьким кулішем, урочистими промовами та спортивними конкурсами між козаками з врученням призів і святковим гарматним салютом. Свято проходило під прапорами Холодноярської Січі, Курінним малиновим та Державним синьо–жовтим.

Історична довідка

Перші формування Вільного Козацтва почали створюватися у березні 1917 року. Основою була сотня, що формувалася з жителів одного села, чисельність особового складу сотень – від 35 до 700 чоловік. Сотні однієї волості, що мала кілька сіл, творили курінь, курені – полк, а полки цілої округи об’єднувалися в кіш. Вільне Козацтво Звенигородщини й сусідніх повітів виставили проти більшовиків 20 тисяч козаків. Найбільш організованими та найкраще озброєними були Гусаківський, Тарасівський, Козачанський та Кальниболотський курені.