Всі наші слова і вчинки – лише проекція нашого відношення до себе. Ким себе рахуємо, так, відповідно, і ведемо, і говоримо, і живемо. Якщо віримо, що можемо, значить, зможемо! Якщо думаємо, що не можемо, значить, ніколи не зможемо, навіть якщо весь світ нам допомагатиме.
У КОЖНОГО ДОСТАТНЬО СИЛ, ЩОБ НЕСТИ СВІЙ ХРЕСТ
Є така притча. Одній людині здавалося, що вона живе дуже важко. І пішла вона одного разу до Бога, розповіла про свої нещастя і попросила у нього: «Аж надто важкий мій хрест - сил більше немає його нести. Можна я виберу собі інший, легше? ». Подивився Бог на людину з посмішкою, завів його в сховище, де були хрести, і каже: «Вибирай».
Зайшла людина в сховище, подивилася і здивувалася: «Яких тільки тут немає хрестів: і маленькі, і великі, і середні, і важкі, і легкі». Довго ходила людина по сховищу, вишукуючи найменший і легкий хрест. Нарешті вибрала: найменший-маленький, легенький-легенький хрестик.
Підійшла, задоволена, до Бога, і говорить:
- Ось, Боже, я вибрав хрест, який мені сподобався більше всіх. Можна мені його взяти собі?
- Можна, - відповів Бог і ще раз посміхнувся. - Це твій власний і є.
У кожному з нас закладено стільки сил, щоб впоратися з будь-яким випробуванням. Бог нікому не покладає на плечі ноші більшою, ніж може винести людина. Про те ж говорить старе прислів'я: «Останні сили ніколи не закінчуються».
«СПРАВЖНІ ЧОЛОВІКИ ПРИКРАС НЕ НОСЯТЬ»
«Скромність, - стверджував Чарлі Чаплін, - пряма дорога до невідомості». Або, як пожартував Юліан Тувім, "скромність, звичайно, прикрашає людину, але справжні чоловіки прикрас не носять». Низька самооцінка - це самопослаблення: «я не можу», «я не гідний», «я не смію», «я не здатен»… Висока самооцінка – це самопосилення: «я можу», «я зумію», «я гідний», «я справлюсь», «я доб'юся»…
Низька самооцінка - мабуть, самий високий паркан, що стоїть на нашому шляху до успіху і щастя. І не важливо, хто його спорудив: наші батьки або вчителі невірним вихованням, або ж ми самі - неправильним ставленням до себе і власних невдач. Важливо те, що ніхто крім нас не зможе зламати цей паркан.
Всі наші слова і вчинки - лише проекція нашого ставлення до себе. Ким себе вважаємо, так, відповідно, і ведемо, і говоримо, і живемо. Якщо віримо, що можемо, значить, зможемо! Якщо думаємо, що не можемо, значить, ніколи не зможемо, навіть якщо весь світ буде нам допомагати.
«ЛЮДИНА МОЖЕ БАГАТО…»
У реальному житті часто трапляються речі, які, інакше як надприродними, не назвеш. У деяких книгах і науково-популярних журналах наводиться чимало свідчень, як звичайні люди в якійсь екстремальній ситуації демонстрували незвичайні здібності.
Так, десь далеко на півночі, один полярний льотчик-механік ремонтував літак, коли раптом хтось позаду поклав йому руку на плече. «Рука» виявилася лапою, а «хтось» - білим ведмедем, що встав на задні лапи. В одну мить льотчик - у важкій зимовій амуніції - опинився на крилі літака (майже 3 метри від землі!). Пізніше, у звичайній обстановці, він намагався повторити своє досягнення, але скільки б не стрибав, не міг навіть рукою дотягнутися до крила.
В іншій історії сільський підліток, тікаючи від розлюченого бика, з ходу (і без жердини) перестрибнув через чотириметровий паркан.
Ще в одній історії жінка, побачивши, як її дитину придавила величезна будівельна плита (вагою близько тонни), підняла її двома руками і утримувала до тих пір, поки не прийшла допомога.
Можна продовжувати і далі перелік подібних рекордів. Але що ж з усього цього випливає? Тільки те, що людина не знає, на що вона здатна. А здата вона на будь-які рекорди, подвиги і чудеса. Як вірно зауважив Данило Гранін, «людина може багато, може все, і ще стільки ж». Головне - повірити в себе.
Відчуйте єдність зі Всевишнім. Дозвольте вдихнути Богам у вас світло. Відчуєте, що ви можете все, у будь-який час і в будь-якому місці. У вас все вийде.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
