Поневіряння українських пенсіонерів за кордоном

У кращому випадку українські пенсіонери за кордоном вимушені роками вибивати зароблені багаторічною працею пенсії, а в гіршому — ризикують стати жертвами розкрадань пенсійних виплат нечесними чиновниками чи банківськими аферистами.

В українців, які виїхали за кордон, виникає чимало проблем з отриманням заробленої багаторічною працею пенсії. Це питання ми вже порушували в попередній публікації, наголошуючи на необхідності його вирішення на законодавчому рівні. І хоча в Пенсійному фонді нас запевнили, що, попри усі законодавчі перепони, перераховують за рішенням суду ці виплати, легше від того жити за межами України нашим пенсіонерам не стало. У кращому випадку вони вимушені роками вибивати ці кошти, а в гіршому — ризикують стати жертвами розкрадань пенсійних виплат нечесними чиновниками чи банківськими аферистами.

Підтвердженням тому стали звернення українських громадян, що за різними обставинами були змушені виїхати до Ізраїлю та витратили довгі роки на боротьбу із українською державною системою за отримання чесно зароблених пенсійних виплат.

Тактика Пенсійного фонду

Полковник запасу Олександр Круль з 30 жовтня 2004 року отримував в «Ощадбанку» пенсію за вислугу років. Але у квітні 2011 року разом з дружиною вирішив виїхати на постійне місце проживання до Ізраїлю, де у них жили діти з онуками. У зв’язку з цим йому у відділі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей Головним управлінням Пенсійного фонду України (ГУ ПФУ) в м. Києві було виплачено наперед пенсію за шість місяців — з квітня по 30 вересня 2011 року.

Для того, щоб подовжити щомісячну виплату пенсійного забезпечення, О. Круль, виходячи з рішення Конституційного суду України від 2009 року про визнання неконституційним положення ст. 51 закону «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», звернувся до Шевченківського районного суду Києва.

Він розповів, що через зловживання ГУ ПФУ в м. Києві правом на оскарження питання вирішувалося в судах першої та апеляційної інстанції майже два роки. У ході судового провадження пенсіонер отримував різні абсурдні заперечення та бюрократичні відписки від відповідача, типу «виїжджаєш на постійне проживання за кордон в державу, з якою не укладено міжнародний договір, — виплата пенсії припиняється; рішення Конституційного суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 поширюється на осіб, які виїхали на ПМП за кордон після 07.10.2009; на даний час триває робота щодо підготовки нормативно-правових актів; відсутній механізм; не в тому банку відкрито рахунок» тощо.

Коли ж справу було доведено до логічного завершення і судове рішення апеляційної інстанції, винесене на користь пенсіонера-позивача, 20 серпня 2013 року набуло законної сили, почалися проблеми з його виконанням.

Через два місяці після цього було відкрито виконавче провадження. Однак про нарахування та виплату пенсії з 1 жовтня 2011 року по 30 листопада 2013-го в сумі 62 108,80 грн відділенням ГУ ПФ України О. Круль дізнався лише на початку січня 2014 року. Тому вважає такі дії, рішення та бездіяльність відповідача, який тільки у грудні 2013 року розпочав виконувати рішення суду, позбавивши його на тривалий час пенсійних виплат, незаконними та такими, що нанесли і наносять майнову шкоду й порушують конституційні права.

Справа тут не тільки в затримці регулярних виплат пенсії, а й у їх розмірі, який чомусь без пояснення причин зменшився. Щоб це побачити, варто розділити нараховану за 26 місяців невиплати (!) суму 62 108,80 грн. Так ми дізнаємося, що вона складається з щомісячних виплат у розмірі 2 388,80 грн на місяць. «А це на 28,40 грн менше від розміру пенсії 2 417,20 грн, яку я отримав до від’їзду в Ізраїль за вересень 2011 року», — зазначає пенсіонер. Такі дії, на його думку, є прямим порушенням закону.

«Незаперечним фактом є й те, що з другої половини 2011 року, а тим більше в оскаржуваний мною період, у тому числі в період, визначений постановою КМУ №355 від 1 липня 2012 року, пенсія військовослужбовцю, який звільнений з військової служби і має такі самі службові показники, як у мене, виплачується у розмірі не менше 3 124,80 грн на місяць. Адже за цей час відбулося декілька істотних підвищень посадового окладу та інших надбавок, доплат тощо», — додає О. Круль.

На жаль, цього чомусь не визнає ГУ ПФ України. Тому не дивно, що борг по соціальних та пенсійних виплатах українцям становить майже 4 млрд грн. «Такий стан речей призводить до низки позовів наших громадян проти України, які вони зазвичай виграють у Європейському суді з прав людини, отримавши чималу грошову компенсацію за завдані моральні та матеріальні збитки. Це знову ж таки тягне за собою додаткові розтрати з держбюджету», — роз’яснює урядовий уповноважений у справах ЄСПЛ Наталія Севостьянова.

Банківські афери

Ще гірша ситуація із пенсійним забезпеченням виникла у майора Збройних сил України Анатолія Паливоди, який з 1 грудня 1993 року вийшов на пенсію. Але у грудні 1995 року так само, як і О. Круль, виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю. Протягом трьох років його пенсійні виплати отримувала довірена особа. Потім гроші накопичувалися на пенсійному рахунку до 1 жовтня 2012 року. Після чого нарахування пенсії було призупинене у зв’язку із отриманням ГУ ПФУ у Кіровоградській області інформації про виїзд А. Паливоди до Ізраїлю на постійне проживання.

17 вересня 2013 року він повернувся до України, оформив новий український паспорт, реєстрацію за місцем проживання в Кіровограді та намагався отримати свої пенсійні кошти. Але дізнався, що на його пенсійному рахунку порожньо. Хоча лише за період з 1 січня 2007 року по 30 вересня 2012-го, за даними ГУ ПФУ у Кіровоградській області, там мало знаходитися 108 693 грн.

Втім, у кіровоградському відділені «Ощадбанку» запевнили, що ці кошти йому особисто видавалися. Це дуже здивувало пенсіонера, адже, проживаючи увесь цей час в Ізраїлі, він фізично не міг щомісяця приходити до українського відділення банку за грошима, ставлячи на банківських паперах свої підписи. Жодних довіреностей також нікому не видавав. Тож виходить, що його гроші отримували абсолютно чужі люди.

Розуміючи це, А. Паливода вирішив не зволікати із зверненням до правоохоронців. Він довірив цю справу своєму адвокату. А той, перебуваючи 16 грудня 2013 року на прийомі у начальника ГУБОЗу в Кіровоградській обл. Андрія Крищенка, особисто надав йому усі докази, які вдалося зібрати під час листування із адміністрацією «Ощадбанку» та ПФУ.

«Під час спілкування з керівництвом УБОЗу була скликана оперативна нарада з приводу злочинних дій працівників АТ "Ощадбанк". Співробітники спецпідрозділу прийняли у мене письмове повідомлення про вчинений злочин. Наступного дня вони направили заяву до Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області, де зобов’язані внести її до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України», — розповів адвокат.

Про те, на якій стадії зараз знаходиться розслідування цього злочину, ми вирішили дізнатися у кіровоградських слідчих. Але вони відмовилися відповідати на наші запитання, посилаючись на таємницю слідства.

Щоправда, постраждалий у цій справі та його адвокат запевняють, що протягом півроку до них ніхто із правоохоронців з цього приводу не звертався за отриманням показів. Ба, більше! Щоб встановити склад злочину, необхідно витребувати у потерпілого пенсіонера зразок оригіналу підпису для судово-почеркознавчої експертизи та порівняти його із тим, що стоїть на банківських паперах. «Якщо цього не було за півроку зроблено, значить, розслідуванням цієї справи ніхто навіть не займався», — упевнений адвокат В. Білик.

До речі, це далеко непоодинокий випадок зникнення у невідомому напрямку пенсійних коштів з «Ощадбанку», що стався на Кіровоградщині. Так, у містечку Олександрія жертвами банківського грабунку стали зо три десятки людей, переважно пенсіонери, інваліди та чорнобильці. Однак уже півтора року вони не можуть домогтися ані покарання винних, ані повернення своїх коштів. Тож не виключено, що через таку безкарність подібні випадки в Україні будуть траплятися знову.

Леся ШУТКО