У Львові оживає народний побут

У львівському  Музеї народної архітектури та побуду«Шевченківський гай» останнім часом провадять активні роботи щодо ревіталізації, тобто «оживлення» не лише традиційних селянських обійсть, але й відновлення  народних помислів і кулінарії.

«Зокрема у нашому музеї з’явилась нова послуга – це екскурсія на возі. Є два напрямки – на Лемківщину та на Гуцульщину. Якщо хтось не хоче багато ходити, може собі по музею проїхатись на конях за окрему плату. У нас є партнери, з якими маємо договір про співпрацю. Вони доглядають за конями, самі відреставрували частину автентичної карпатської стайні, - розповідає директор музею Роман Назаровець. - Також у нас діє й інша цікава послуга – фото на згадку у костюмах різних етнічних зон. Отож відвідувачі можуть за окрему плату  в них одягатись і робити собі пам’ятні світлини. Усі строї відповідають існуючим у нас  етнічним зонам».

До речі, в секторі Гуцульщини  в оновленій гражді проходять майстер-класи з виготовлення ляльок-мотанок і бісероплетіння.  Діє там  і проект «Трембіта», де  музейний працівник грає на автентичній трембіті, одягнений у гуцульський стрій. А в тамтешній  хаті ще одна працівниця у старій печі пече справжній хліб і різну іншу бойківські випічку.   Незабаром у «Шевченківському гаю» відкриють ще декілька нових об’єктів – це старовина дзвіниця зі села Хоросно і хата зі села Рівня Івано-Франківської області.  Нині вони у стадії збирання. А минулого року тут поставили хату з села Пилипець за спільним проектом з Норвегією. Стодолу ж села Пилипець  музей буде відновлювати власним коштом.

До кінця цього року працівники музею планують облаштувати водяний млин з с. Либохора. Також передбачена реставрація даху комори  з с. Замагора, реставрація даху колиби з  цього ж села, реставрація даху хати з с. Крайниково, оновлення даху комори с. Сокирниця тощо. Багато проектів музею вдається реалізовувати завдяки грантовим коштам від міжнародних інституцій. Приміром, серед грантових проектів ЮНЕСКО: реставрація хати з с. Шандрівець Турківського району, ремонт приміщень  музейних майстерень і фондів.

Відтак, за словами Романа Назаровеця за останнім часом відвідуваність музею зросла в середньому на 20%. У вихідні дні  його відвідують більше 1 тис осіб, а в будні – 200-500 екскурсантів. Сьогодні музей продовжує працювати над тим, аби збільшити інтерактивність своїх етнооб’єктів, щоб зацікавити якомога більше відвідувачів.

Ігор Галущак