Різдвяні традиції або як правильно відзначити Різдво Христове

Різдво Христове — це один з найголовніших християнських свят, за своєю значимістю він стоїть другим після світлого свята Великодня. Назва цього свята говорить сама за себе — Різдво Христове — значить день народження Ісуса Христа Сина Божого, який прийшов у наш світ, щоб врятувати людські душі.

Коли і як святкується Різдво

У нашій країні святкування Різдва Христового починається в передріздвяний вечір 6 січня, званий Святвечором. Святкове застілля або як правильно воно називається — вечірня трапеза напередодні Різдва завжди супроводжувалася особливими обрядами і традиціями.

6 січня приймати в їжу можна тільки особливу їжу — варену пшеницю або рис з фруктами, горіхами і медом, така їжа називається сочивом, від чого і походить назва свята — Святвечір. Приймати їжу можна тільки після літургії, що переходить в вечірню. У цей святковий день багато віруючих християн, які повернулися після ранкової служби з храму, взагалі не приймають їжу, поки на небі не з’явиться перша зірка, яка і вважається символом тієї зірки, яка з’явилася над Віфлеємом при народженні Божественного Немовляти і сповістила світові про прихід на землю рятівника. Першими зірку, згідно з Євангелієм, побачили східні мудреці, які прийшли до Христа з багатими дарами і низьким поклоном.

Святкове застілля

І на сьогоднішній день перша зірка з’явилася на небі в Святвечір є сигналом до того, що свято почалося. Саме вечеря в Святвечір вважається основною кулінарною подією в Різдво, до якого завжди готувалися заздалегідь і за традицією на столі обов’язково має бути пучок свіжого сіна, який символізував би те місце, де був народжений Ісус.

Стіл повинна накривати білосніжна скатертина. А страв на столі повинно бути 12, за кількістю апостолів, і всі ці страви мають бути пісними. Наші предки готували у Святвечір борщі, рибу, капусту, вареники та пироги з яблуками (капустою), а також інші пісні страви. Згідно з традицією, тільки коли настане 7 січня на стіл можна поставити страви з м’ясом. Тоді на стіл подавалися домашня ковбаса, буженина, окіст, фаршировані гусак, качка чи порося, холодець, пряники і т.д.

Різдвяні традиції

Традиційно з настанням першого дня Різдвяних свят, тобто 7 січня, було не прийнято ходити в гості. Виняток становили одружені діти, яким належало в другій половині дня приходити в гості до батьків, говорячи при цьому, що вони привезли «дідову вечерю».

Інші дні Святок (з вечора Різдва Христового 6 січня до Водохрещенського Святвечора в ніч з 18 на 19 січня) було прийнято піклуватися про всіх нужденних людей (хворих, бідних, голодних і т.д.). Тому традиційним було відвідування лікарень, притулків, дитячих будинків, тюрем та ін. У старі часи навіть царі на Святки переодягалися в простих людей і йшли по тюрмах, подаючи укладеним милостиню.

У кожній сім’ї господинями готувалися найкращі страви і частування, якими пригощали всіх гостей. Але не тільки турбота про ближніх була традицією в Святки. Ці дні вважалися особливими, так як незміцнілий ще нехрещений світ був населений духами, готовими розповісти людям про майбутнє, про їх долю. Тому здавна Святки супроводжувалися гаданнями, проходженням прикметами і магічними обрядами.

Колядування на Різдво

На Русі колядування (по-іншому — славлення) було особливою традицією в Святки. Діти і молоді люди вбиралися, брали в руки велику саморобну зірку і ходили від будинку до будинку по дворах з церковними піснями, а також духовними піснями — колядками, присвяченими Різдву.

Колядування проходило повсюдно, але в різних областях на Русі воно мало свої особливості. Деякі райони замість саморобної зірки представляли своєрідний ляльковий театр, званий «вертепом», в якому програвалися сцени з Різдва Христового. Загальноприйняті були і так звані святочні історії, тобто розповіді про чудесні, добрі події, які відбувалися з людьми саме в Різдво. Різдвяні дні для людей були днями примирення, добра і милосердя.

Православне і католицьке Різдво

Святкування Різдва Христового у православних відбувається після католиків за відмінностей в календарях: старому — юліанському і новому — григоріанському. Прийнято вважати, що григоріанський календар точніше відображає рух Землі навколо Сонця, тому більш відповідає зміні пір року і сезонної зміни температур. Календарні реформи, втім, як і самі календарі, спочатку сприймалися людьми в релігійному контексті. Обговорення «нового стилю» відбувалося в 1563 році в реформаційної Західної Церкви в Тридентському соборі. Використання нового календаря було наказано папою Григорієм XIII в 1582 році, саме з цією людиною пов’язана і назва самого календаря — григоріанський. Папа Григорій XIII зробив пропозицію підтримати його нововведення усім християнським государям.

Православне і католицьке Різдво

Суспільство не відразу ухвалло новий календар, так як спочатку сприйняло його як незрозумілу папську задумку. Тільки в XVIII столітті григоріанський календар був прийнятий протестантськими країнами. Православні ж прийняли новий календар на рубежі XIX -XX століть і багатьом такий перехід на «католицьке» літочислення здавався практично віровідступництвом.

Сьогодні григоріанський календар сприймається нами як звичайний загальноприйнятий календар. У нашій країні новий стиль ввела Радянська влада, однак Російська Православна церква, залишаючись у старому календарі, свідомо не побажала підкоритися законам нехристиянського в ті часи держави. Тому так історично і склалося, що державні свята, такі як 8 березня або 1 травня, ми святкуємо за новим календарем, а релігійні свята, також як і пости, дотримуємося згідно зі старим літочисленням.

Але незважаючи ні на що, ми залишаємося сильним народом, який не зламають ніякі умовності. Багато хто з нас, дотримуються і шанують традиції, а зимові свята напевно для всіх українців асоціюються з дивом, чарівністю та добрими сімейними традиціями.