Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.
Зйомки фільму межували з боротьбою з чиновниками. Після цієї роботи Биков, повернувшись до Києва, зліг із інфарктом. Місяць реанімації у Феофанії – і після лікарні Биков поїхав на студію, призначив на наступний день зйомки епізоду "Циганочка з виходом". По півтори зміни сидів у монтажній. Навіть офіційний прийом такого фільму, як "Ати-бати, йшли солдати", в якому не було ніякої політики, ніякого дисидентства, проходив доволі складно. Під час перегляду зморений представник Держкіно зненацька... захропів. Потім, прокинувшись, почав задавати безглузді питання: "А чому це у вашої картини така дивна назва? Якась дитяча лічба..." Слава богу, у присутніх вистачило духу заперечити й відбити багато причіпок та зауважень. Це був новий тріумф режисера й актора Леоніда Бикова. У цей час доля нанесла болісний удар. Леонід Биков мав двох дітей: Олеся та Марину. Син повернувся з армії й запізнався із сумнівною компанією. Коли Олесь зайшов до монтажки й попросив ключ від машини, батько дав без задньої думки. А весела компанія поїхала в Березняки та пограбувала ювелірну крамницю, Олесь стояв "на шухері". Після арешту сина Бикова скосив другий інфаркт. Суд дав грабіжникам по 15 років, а Олеся помістили на рік у психушку. Биков подав заяву на звільнення з роботи, але директор кіностудії відмовився її підписувати. Написав, зареєстрував у секретаря і подав вдруге, але Щербицький вмовив забрати. 
Саме в цей час Бикову була присвоєна Державна премія Української РСР. Коли Леонід Федорович сказав, що не гідний Шевченківської премії і не пішов на її вручення, то Щербицький, який обожнював Бикова, наказав прямо в ліжко доставити премію. Всі ці тріумфи, нагороди, звичайно, щиро радували його, але душа митця була неспокійною. Тотальна брехня, угодовство, корупція, що царювала навкруги, не давали йому спокійно жити й працювати. Це друга, після фільму "У бій ідуть одні старики", самостійна режисерська робота Леоніда Федоровича і... остання. 10 квітня 1979 р. Леоніда Бикова затвердили на дві ролі у к/ф "Прибулець". Наступного дня він збирався на дачу у Страхоліссі, біля Димера. Марина просила поїхати разом, довго не виходила з машини... 
51-річний Леонід Биков загинув у автокатастрофі в 1979 році, через два роки після зйомок у фільмі "Ати-бати, йшли солдати", де його герой гине під гусеницями танка. Різниця тільки у колісному засобі. Він обганяв трактор і виїхав на зустрічну смугу. Загинув у той же день, що і прототип його "Смуглянки", тільки на 34 роки пізніше. І на тому ж 46-му кілометрі зіткнувся з ГАЗом, повним таврового заліза. Третій інфаркт стався прямо за кермом. За три дні до цього Іван Миколайчук і Микола Мащенко отримали однакові листи: "Не вірте, що я покінчив життя самогубством!" 
Режисуючи власні похорони, якось написав: "Ніяких оркестрів, будинку кіно і надгробних промов, а то встану й піду". На Байковому, над відкритою домовиною "друга співаюча ескадрилья" врізала "Смуглянку"...