З деяких пір бажання почали збуватися самі собою. Без будь-яких конкретних значних зусиль на їх виконання. Ні, путівку на Кариби або квартиру в центрі міста поки ще ніхто не подарував, а ось дрібниці на зразок вчасно запропонованого обіду, часу, який звільнився, коли це було так необхідно але, здавалося б, точно не міг бути вільним, потрібної інформації, що прийшла з невідомих каналів та інші неймовірні «випадкові» збіги, що відбуваються регулярно. Слід тільки налаштуватися на відповідну хвилю.
Цю хитрість порадила знайома. Навіть не порадила, просто розповіла, що сама так робить, а життя змінюється. І все. Більше ніяких пояснень, що, чому, як... Вірилося насилу, але все ж, повернувшись з гостей, дістала куплений напередодні красивий блокнот і зробила перший запис - сім пунктів хорошого, що відбулося за день.
Перші чотири дні нічого особливого не відбувалося (або я цього не помічала), тим не менш, продовжувала записувати. В основному, по дрібниці: смачні млинці на вечерю, закінчена вишивка, дві години безвідривного читання цікавої книги за кавою з бутербродами, розмова, що порадувала подругу під час робочого чергування - зазначалося все, що хоч трохи прикрашало повсякденність.
На п'ятий стався перший відчутний «збіг». Варто було скласти план на день, як через кілька годин отримала запрошення на семінар, на який навіть не розраховувала потрапити, і це при тому, що тема семінару повністю збігалася із запланованим на вечір. До сьомого дня прийшло відчуття, що варто побажати, і все складеться якнайкраще, і навіть відповідальна розмова, на яку кілька днів чекала з побоюванням, пройшла якнайкраще. Зовсім не так, як планувалося, але зараз розумію, що це був найсприятливіший варіант.
Крок за кроком чарівництво вибудовувалось на трьох простих правилах:
Правило перше. Блокнот обов'язково повинен бути красивим, а ручка добре пишучою. Чудово, якщо вона буде привезеним з далекої країни сувеніром, подарунком близької людини або іншим чином пов'язаною приємними спогадами, тоді, вже просто беручи їх в руки, свідомість налаштовується на позитивне сприйняття того, що відбувається.
Правило друге. Записувати кожен день. Звучить гнітючою зобов'язалівкою, але насправді це досить легко і приємно - виділити 5 -7 хвилин перед тим, як лягати спати, щоб прокрутити в голові минулий день і вибрати з нього дорогоцінні камені радісних подій. Це може бути подвійна премія, красива сніжинка на рукавиці, відправлена найкращій подрузі картинка і посмішка-смайлик у відповідь, незнайомець, який притримав двері, смачний чай з незвичайної чашки, фантастичний західсонця, квітка, що розпутилась на вікні... Що завгодно.
Для себе фіксую радості за двома напрямками - чим мене порадував світ (через людей, природу, предмети і т. д.) і чим я порадувала його (в цьому випадку навіть звичайне прибирання можна зробити привнесенням Порядку та Чистоти у Всесвіт).
Правило третє. Записувати тільки хороше. Саме так. Те, що змусило посміхнутися ваше внутрішнє сонечко, і навіть якщо день, здавалося б, гірше нікуди, завжди знайдеться одна-дві події, що вибиваються із загального негативу. Головне - вміти їх побачити. Для цього можна потренуватися на розгляді тих чи інших ситуацій з різних точок зору. Пам'ятайте - «Оптиміст шукає переваги в недоліках, а песиміст недоліки в перевагах»?
Що при цьому відбувається? Якщо чесно - не маю ні найменшого уявлення. Напевно, свідомість якось співналаштовується зі сприятливим перебігом реальності і потрапляє в сфери, де бажання виконуються і світ радує приємними несподіванками, але це вже більше сфера для якого-небудь езотеричного вчення.
З іншого боку, виникає зустрічне прагнення порадувати світ (саме тому для себе їх розділила) і тим самим поповнити вечірній список приємними подіями - хай не чудесами ззовні, зате власними досягненнями. Адже не написати зовсім нічого - майже визнати «я невдаха», так чому б не повернути цей страх, що сидить глибоко всередині в конструктивне русло і не пустити його на боротьбу з прокрастинацією і розширенням можливостей. Цікаво, що з часом страх йде і утворюється самопідтримуюча система «кожен день я роблю щось хороше і отримую у відповідь хороше». Ось тоді і приходить відчуття чарівництва на кінчиках пальців.
Ірина Якимечко
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
