загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Борис Гмиря – неперевершений український оперний співак

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати
Борис Гмиря – неперевершений український оперний співак

У серпні виповнилося 112 років з дня народження Бориса Гмирі. Співака, якого називали "великим Борисом", артистом-філософом, а його голос — рідкісної краси й сили бас-кантанте — басо-абсолюто.

Борис Гмиря - харизматична постать у світовій і українській культурі, чий духовний потенціал має загальнолюдський, глобальний масштаб. Він єдиний з надзвичайною силою інтегрував українську вокальну школу і українську музичну культуру в світовий контекст. І робив він це, живучи і працюючи в себе вдома, в Україні, а не в чужих світах.

Бас, один із найвидатніших вокалістів ХХ сторіччя. Оперний співак та чудовий виконавець українських народних пісень. Ще за життя попав у міжнародний довідник “Who is who?”, що само по собі є безпрецедентним фактом. Пишуть, що у світі видано МІЛЬЯРД лише пластинок Гмирі — не беручи до уваги компакт-дисків та ін. Мав красивий голос теплого, оксамитового тембру, дуже широкого діапазону (Борис Романович вільно й чудово співав баритональні партії, а романси навіть тенором, хоча такі “експерименти” досить небезпечні для голосу будь-якого співака), тонкий художній смак. Для його виконань було характерне повне злиття драматичної та музичної основи.

Народився в Лебедині (тепер Сумська область) у сім’ї простого робітника-каменяра. По закінченні початкової школи одинадцятирічний Борис пішов у найми, щоб хоч якось допомагати родині. А далі — сторож, вантажник, кочегар, друкар, архіваріус, діловод, технік і навіть відповідальний секретар товариства “Геть неписьменність”…

Лише у 27 років Борис Гмиря отримує середню освіту. В 1935 він закінчив Харківський інженерно-будівничий інститут, в 1939 — Харківську консерваторію. З 1936 (тобто ще студент третього курсу) — соліст Харківського, з 1939 — Київського театру опери та балету.

Під час війни артист опинився в окупації. (За одними відомостями — лежав дуже хворий, за другими — війна застала його на відпочинку в Криму, і Гмиря просто не встиг на поїзд, яким театр евакуювався до Уфи; за третіми — попав у цю халепу просто внаслідок своєї легковажності: “Навіщо кудись там евакуюватись — війна через тиждень скінчиться”…). Щоб вижити, співав у Харківському театрі в сезон 1941-1942 рр. партії Сусаніна, Тараса Бульби, Коллена в “Богемі”, Рокко в бетховенівськім “Фіделіо”. Німці відразу зрозуміли, що Гмиря — великий майстер і не чіпали його, ставилися з повагою.

Борис Гмиря у ролі Тараса Бульби в однойменній опері Миколи ЛисенкаУ 1943 році перед зайняттям Харкова червоними військами артист був змушений покинути місто. Від 19 вересня 1943 до 1 червня 1944 працював у Кам’янці-Подільському: спочатку в переведеному сюди німцями Полтавському музично-драматичному театрі, а після зайняття Кам’янця-Подільського більшовиками — в міському музично-драматичному театрі.

“Пляма в біографії” отруїла все життя, але не мала катастрофічних наслідків для Бориса Романовича — може, тому, що його любили всі керівники СРСР, хоч він і не дуже тягнувся до спілкування з ними.

Дослідники творчості Б.Гмирі висловлюють різні версії щодо ставлення Сталіна до співака. Начебто Сталін запросив Гмирю на вечерю після концерту і дав вказівку присвоїти йому звання народного артиста СРСР і нагородити орденом Леніна. Нібито саме Сталін не дозволив заарештувати співака, на якого вже було виписано ордер. Втім, то все версії… Насправді ж, звання народного артиста СРСР співакові було присвоєно 1955 р.

На дачі Сталіна в Кунцеві зберігається ціла купка платівок Гмирі, кожна з яких помічена жирним червоним плюсом. А на платівці із записом пісні “Гуде вiтер вельми в полi” стоїть відразу п’ять плюсів.

У 1951 р. під час декади українського мистецтва в Москві на документі про присудження Борису Романовичу звання народного артиста УРСР Сталін власноручно зробив виправлення і вписав “народный артист СССР”. В 1952 Гмиря отримав Сталінську премію. Його також дуже любив і Хрущов, та й з рук Брєжнева він приймав найвищі державні нагороди. Але за кордон у розвинені країни співака ніколи не випускали.

Доля відміряла Борисові Гмирі всього тридцять років творчого життя. Від голосу й таланту митця публіка шаленіла. "Щоб стихли овації після закінчення концерту Гмирі, необхідно було гасити світло, — так стихійно й сердечно висловлювала публіка свій захват мистецтвом знаменитого співака", — писала, зокрема, болгарська газета "Літературний фронт" у квітні 1956 р.

4 серпня 1969 року піснею “Чуєш, брате мій” у виконанні капели бандуристів Україна навіки прощалася з Гмирею. Похований артист на Байковому цвинтарі у Києві. 1979 року встановлено надгробок (скульптор К. Кузнєцов).

Борис Гмиря відомий і як камерний співак українських і російських романсів, був прекрасним виконавцем багатьох українських народних пісень. Гастролював за кордоном, але тільки в країнах, контрольованих радянською Москвою. Загалом дав майже 3000 концертів.

Внесок у світову скарбницю:

• Понад 600 камерних творів:• 300 українських народних пісень і романсів• 204 російських народних пісень і романсів. На знамениті концерти і вистави Гмирі в Москві• понад 100 західних пісень і романсів• 44 оперні партії (75 арій) української, російської та західної класики.• 85 фрагментів із вокально-сценічних і симфонічних творів.• 220 платівкок, які видавалися понад 120 разів накладами від 100 тисяч до 600 тисяч примірників. Їх тираж склав 7 (сім) мільярдів• 30 трансляційних концертів.

Епістолярна спадщина:

• 150 рукописів науково-популярних і мистецьких статей.• 8 зошитів-щоденників обсягом 1865 сторінок (1939—1969).• 7 тисяч листів.

https://www.youtube.com/watch?v=mBKyNxOpaY8 ("Чуєш, брате мій")https://www.youtube.com/watch?v=3mLGk6QSgOo ("Дивлюсь я на небо")https://www.youtube.com/watch?v=YinLSiEeRTc ("Взяв би я бандуру")https://www.youtube.com/watch?v=k80ftnalXys ("Я бачив як вітер берізку зломив")https://www.youtube.com/watch?v=ZJIdDAvfnu0 ("Їхав козак на війноньку")https://www.youtube.com/watch?v=MKUDGzpPtPU ("Елегія" )https://www.youtube.com/watch?v=xnjZImM-c94 ("За Сибіром сонце сходить")https://www.youtube.com/watch?v=5BMwQHxucYw ("Нiч яка мicячна")https://www.youtube.com/watch?v=nPdER4zWQ-Q ("Зоре моя вечірняя")https://www.youtube.com/watch?v=4FeR_6wvu2Q ("Зацвіла в долині червона калина")https://www.youtube.com/watch?v=v7eVfQedU_k (Борис Гмиря, Петро Білинник "Місяць на небі")https://www.youtube.com/watch?v=9iC8ZLA9RHA (Б.Гмиря, І.Козловський "Коли розлучаються двоє")https://www.youtube.com/watch?v=DRoWSw21CGk (Борис Гмиря і Пeтрo Білинник "Де ти бродиш, моя долe?")https://www.youtube.com/watch?v=U0m8i9C7who&list=PL89565082081D3418 (збірка пісень)

До списку новин