У середині 70-х років XX століття на пісенному Олімпі української естради засяяла нова зірка – сімейне тріо Мареничів, музиканти якого працювали у стилі фольк від Волинської державної філармонії. Родзинкою творчості цього гурту стали старовинні українські народні пісні, які учасники колективу дбайливо відшукували в архівах і надавали їм нового звучання. У репертуарі тріо також звучали їхні українські авторські пісні.
У складі колективу працювали: Валерій Маренич (01.01.1946), він родом з міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, та дві сестри, корінні росіянки Антоніна Сухорукова (17.03.1950) та Світлана Сухорукова (01.03.1956), вони родом з Куйбишева, нині місто Самара. Художнім керівником сімейного ансамблю фактично завжди була Антоніна, яка раніше отримала освіту на музично-педагогічному відділенні Куйбишевського педагогічного училища (1964-1968) у викладача вокальної майстерності Антоніни Олексіївни Козакової, і певний час працювала солісткою Державної академічної хорової капелі Молдови «Дойна». У подальшому Антоніна працювала в естрадному оркестрі Юрія Саульського «ВИО-66». На одному зі спільних виступів на естраді вона познайомилася з Валерієм. Після свого заміжжя, Антоніна Маренич-Сухорукова виступала на естраді в дуеті разом з чоловіком у Казахстані.
З 1973 року вона разом зі сестрою Світланою працює у складі "Тріо Мареничів" на батьківщині чоловіка – в Україні. З цього часу фактично і починається творчий шлях легендарного тріо від Волинської державної філармонії.
Згідно з легендою тріо Мареничів виникло досить випадково - якось на концерті ВІА в якому вони співали, в провінційному будинку культури зник електричний струм... Акустичний концерт був настільки вдалим, що філармонія швиденько оформила їх самостійною творчою одиницею...
Тріо було унікальне: збіг в унісон жіночих голосів і низький оксамитовий голос Валерія.
Склад "Тріо Мареничів":
Валерій Маренич — вокал, гітара, бонги, кларнетАнтоніна Маренич — вокал, маракаси, гармоніка, бубон, бас-гітараСвітлана Маренич — вокал, бубон, гармоніка.
Артисти настільки перейнялися українською піснею, що змогли закохати в неї всю країну. Мареничів цінували і поважали. Приміром, Муслім Магомаєв в одному з інтерв’ю сказав: «Я бы хотел сделать азербайджанской песне такие же легкие крылья, как Мареничи украинской».
Візитною карткою ансамблю стали народні шлягери «Несе Галя воду», «Чом ти не прийшов», а також авторські пісні В. Івасюка та А. Злотника. Вперше з’явившись на телеекранах у 1978 році, учасники тріо в тому ж році стали заслуженими артистами України, а протягом наступних трьох років фактично не покидали ефір, підкоривши серця мільйонів слухачів. Цей період шанувальники колективу назвали «ерою Мареничів».
Тріо вибороло перше місце на огляді ВІА у Харкові, а нагородою стала поїздка на молодіжний фестиваль на Кубі (однак у Гавану їх так і не пустили). Після цього пішли численні концерти, гастролі, виступи на радіо і по телебаченню. Фактично музиканти підтримали українську пісенну естафету, взяту у легендарного ВІА «Смерічка», і зазвучали на весь Радянський Союз! Вони також брали участь в декаді української культури в Югославії. Це був фактично феномен на радянській естраді, коли колектив, що складається з трьох чоловік, збирав і запалював своїми піснями багатотисячну аудиторію глядачів.
1979 року «Мелодія» випустила довгограй Мареничів, Укртелефільм зробив його відеоверсію У цьому ж році Мареничі представляли Радянську Україну на Євробаченні із піснями «Ой у гаю при Дунаю» та «Несе Галя воду».
Через три роки, після успішних, аншлагових концертів, на піку популярності почалася неоголошена війна між ними і чиновниками від культури. Мареничі ж бо не вміли орієнтуватися в ситуації й відмовлялися від стадіонних концертів, не захотіли обслуговувати Московську Олімпіаду, не співали під фонограму, не виконували патріотичних пісень, та ще й захоплювалися піснями січових стрільців. Після чергової відмови співати в офіціозному концерті до дня колгоспника, спалахнув скандал – історія потрапила в газети. З Міністерства культури прийшов наказ із забороною Мареничам виступати за межами Волинської області, був розмагнічений свіжознятий фільм, припинена трансляція їхніх записів на радіо і телебаченні. Таке раптове зникнення суперпопулярного й найприбутковішого колективу України спричинило до появи чутки про їхню втечу до Канади – а вони як і раніше жили утрьох в однокімнатній квартирі в Луцьку, писали нові пісні і виступали зі своїми концертами на території Волинської області.
Із небуття Мареничі повернулися тільки на початку 1994 pоку, коли, розпрощавшись із Волинською філармонією, самостійно відзначили 20-ту річницю своєї творчої діяльності великими концертами у столичному палаці «Україна».
Пішли знову виступи музикантів на радіо і телебаченні. Музиканти відвідали і дали ряд успішних концертів у США та Канаді. У 1998 році вийшов їхній альбом «Три тополi» на CD з новими піснями, що раніше не видавалися. У 2000 році вийшов черговий альбом «Ой, пiд вишнею», до якого увійшли легендарні українські пісні-шлягери 70-80 років XX століття. У лютому 2003 року Антоніні, Світлані і Валерію Маренич було присвоєно звання Народних артистів України. У цей час вийшов їх альбом-збірка «Співає Тріо Маренич» з кращими піснями.
У 2004 році колектив розпався, музиканти стали виступати у своїх сольних проектах. Валерій у подальшому записав сольні альбоми «Пісні Волинських авторів», «Ідея Нації» і «Ген, на узліссі хрест мовчить». За допомогою Олеся Саніна то Олега Климчука Валерій Маренич підготував до тиражування новий компакт-диск своїх пісень, до якого увійшло два десятки переважно повстанських і героїчних пісень на слова волинських, львівських і київських авторів: «Нами снили поліські пущі», «Зв’язкова», «Я сьогодні від вас від’їжджаю».
У 2006 році до ювілею, 40-річчю творчості на естраді, Народна артистка України Антоніна Маренич записала свій сольний альбом «Антонiна Маренич. Спiваю для Вас». Вона також записала цикл з семи телепередач під загальною назвою «Колисанка».
Легендарні музиканти, хоч вже й не разом, беруть участь у багатьох святкових заходах, виступають на концертних майданчиках багатьох міст. Творчість народних артистів успішно триває. Сердечне спасибі їм за їх пісенну творчість, радісні і щасливі хвилини, які вони подарували й дарують нам зараз своїми зірковими піснями. Побажаємо ж музикантам легендарного українського тріо Маренич успіхів у всьому, нових пісень і частих виступів перед численною публікою!
https://www.youtube.com/watch?v=qKajEGpfujk (збірка пісень "Тріо Мареничів", 1979р.)
https://www.youtube.com/watch?v=kqeLVP2HK0k&list=PLFCFCA11F0CFD1B1C&index=1(збірка пісень)
https://www.youtube.com/watch?v=5YCb0oo4TXM ("Тріо Мареничів", концерт 1980р.)
https://www.youtube.com/watch?v=HLID8zVckxQ ("Поки є час")
https://www.youtube.com/watch?v=-mLWpLHXQgM ("Налетіли журавлі")
https://www.youtube.com/watch?v=WjqcGQZ1kVU ("Люби")
https://www.youtube.com/watch?v=KPoZ1mUmBzA ("Ой під вишнею, під черешнею", 2001р.)
https://www.youtube.com/watch?v=RQe8F2VdYlw (Валерій Маренич "Ген на узліссі хрест мовчить")