загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Столітня уманчанка прожила з чоловіком 72 роки

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати
Столітня уманчанка прожила з чоловіком 72 роки

У день 100-ліття Наталії Федорівни першим переступив поріг хати Омельчуків сільський голова з Іванівки Григорій Рудий з оберемком квітів. Привіз вітання від односельців, сусідів, від рідної вулиці.

Адже тільки два роки бабуся живе у Родниківці, в сімї сина Григорія Олексійовича. А до 98 років господарювала сама у своїй хаті в рідній Іванівці. Город доглядала, маленьке господарство.

— Бабуся Наталка — золота людина, — розповідає Григорій Пилипович Рудий. — Добра, лагідна. Вік в селі проживши нікому слова накриво не сказала. Трудівниця, перша в селі ланкова. Сім’я в них гарна, з чоловіком у парі 72 роки прожили — іншого такого шлюбу в селі я не пам’ятаю. Завжди весела, любить пожартувати. І ніколи не скаржиться, не нарікає, хоча багато гіркого було на її віку.

Баба Наталка живе в Родниківці всього два роки, але й тут встигла здружитися з сусідами. Приходять її провідати. Наталка Федорівна має хорошу пам’ять і дуже живо й дотепно розповідає про минуле. Згадує досі першу радість у своєму житті, коли її семирічною дівчинкою взяли співати у церковний хор. У 14 років вже сапала буряки в колгоспі, згодом стала відомою на Уманщині ланковою. Після фашистської окупації, коли в селі залишались тільки старі та підлітки, в колгоспі доручили чоловічу роботу — стала їздовою, працювала на конюшні.

Уже під старість, коли сили підупали, поставили Наталію Федорівну обліковцем на тваринницькій фермі. На пенсію пішла після 70 років.

— Не було в цієї жінки ні посад високих, ні нагород, хоч заслужила їх своєю працею, — зауважує Григорій Рудий, — але все село її знає і поважає. Сказав, що їду в Родниківку поздоровити з ювілеєм — квіти передавали.

До списку новин