Зачувши прізвище цього співака, більшість шанувальників пісні відразу згадують славнозвісну «Смереку» або «Малиновий дзвін». Хоч частина слухачів надають перевагу таким шлягерам, як «Час рікою пливе» чи «Галина». Дехто з ностальгією пригадує «Танець на барабані», «Дівчина з квартири 45», «Ромашка біла». Одне слово, у кожного в душі власний хіт цього талановитого і харизматичного виконавця.
Феномен співака в тому, що практично весь його репертуар до нього вже хтось виконував. Але навіть без авторських пісень Гнатюку вдалося закохати у себе мільйони.
У 80-тих, його “барабан” шкварив у всіх сільських клубах Радянського Союзу. Звичайний хлопець із Хмельниччини, з кучерявою чуприною та примруженими очима, прокинувся знаменитим після перемоги на всесоюзному конкурсі пісні. Його відразу почали кликати за кордон. І голова від слави пішла обертом.
Свого птаха щастя він тримав міцно. Як тільки-но про нього починали забувати, він знову злітав на гребінь, вже з новими хітами. Хоча, зазвичай, їх усіх до нього вже хтось виконував.
Він народився 14 вересня 1952 року в селі Немирівка Старокостянтинівського району Хмельницької області в родині теслі та сільської вчительки. Закінчив Рівненський педагогічний інститут (музично-педагогічний факультет, 1969), співав в ансамблі «Ми – Одесити», потім навчався в студії Ленінградського мюзик-холу і паралельно гастролював з ансамблем «Дружба». Успіх випадкового запису з оркестром Ростислава Бабича та надзвичайна телегенічність досить швидко зробила його бажаним гостем у студіях – з екрана залунали «Девчонка из квартиры 45», 
«Крылья удачи», «У веселого клена», «Если город танцует» – життєрадісні пісні вдавалися йому краще. У 1978 році він став переможцем другого конкурсу артистів естради України в Запоріжжі. У 1979 році Гнатюк займає третє місце на VI Всесоюзному конкурсі артистів естради, це відкриває йому дорогу за кордон. Пісня Д. Тухманова «Я с тобой танцую» приносить йому Гран-прі конкурсу естрадної пісні в Дрездені, а «Танец на барабане» Р. Паулса – перше місце фестивалю Інтербачення в Сопоті 1980 року. У телевізійному інтерв’ю Д. Гордону Микола Гнатюк розповів історію, що сталася з ним у Сопоті. Тоді примадонна радянської естради очолювала журі конкурсу, при цьому проштовхувала свою кандидатуру, а Гнатюка просто вирішила прибрати. Метод був використаний простий – вона запросила Миколу на вечірку в ресторані напередодні конкурсного виступу. Але хлопець виявився не промах: вийшов із зали через чорний хід і прямо в готель, потім спустився з номера і сказав портьє, що йде прогулятися, а сам прослизнув назад у номер і закрився. Там він спокійно виспався, а в цей час примадонна підняла всіх на ноги в пошуках Гнатюка. Але безрезультатно. На наступний день Гнатюк вельми успішно виступив, чим засмутив недоброзичливців. Через рік у Гнатюка ще один супер-хіт – «Птица счастья» – по популярності в СРСР його тоді випереджали хіба що Алла Пугачова та білоруські «Верасы». Причому в Гнатюка був абсолютно оригінальний репертуар. У 1980 році він недовго співав з ВІА «Мальви», потім зі своїм ансамблем «Бенефіс», після чого з сильною джаз-роковою командою «Кроссворд», з якою записав першу сольну платівку з перекладами з французького шансону. І знову зміна колективів – Державний естрадний оркестр під керуванням А. Ануфрієнко, ВІА «Мрія», знову свій ансамбль «Свято».
У 1985 році виходить друга платівка Гнатюка з піснями Євгена Ширяєва, записана з Ташкентським ВІА «Лабіринт». До того часу ажіотаж навколо творчості Гнатюка згасає і він, рідко попадаючи на телеекрани, поступово втрачає популярність – не допомагають і власні композиторські спроби. Але в 1987 році несподівано він знаходить свою пісню – Олександр Морозов пише для нього «Малиновый звон», через рік «Белые ставни». Надходить друга хвиля його популярності, він удостоюється звання Народного артиста України. Користуючись цим, Гнатюк з інтервалом в рік, записує два диски-гіганти – «Малиновый звон» і «Не покинь меня» і несподівано на кілька років залишає українську естраду (за сімейними обставинами він проживає в Німеччині, куди виїхала його дружина з сином). Його повернення в 1993 році шанувальники зустріли з ентузіазмом, а пісня «Час рікою пливе», що називається, пішла в народ. Однойменний альбом був випущений літом 1996 року лейблом «НАК», знаменуючи чергове повернення Гнатюка на вітчизняну сцену. Через рік Микола Васильович випустив альбом “О, смереко!”, а однойменна пісня з нього теж стала народною. В 2005 році вийшов черговий альбом “Знов”.
В 1999, у віці 47 років він вступає на місіонерське відділення в Білгородську духовну семінарію. У його репертуарі з’являються пісні духовного змісту. Один з останніх музичних альбомів співака називається “Господи, помилуй” (2005р.), а остання версія вийшла з доповненнями під назвою “Господи, спаси, сохрани”. У цей останній альбом увійшли пісні на вірші Вадима Крищенка: “Віра” (музика Гнатюка), “Почаїв”, “Монахи”, “Мала Батьківщина”, “Пора покаянна” (ієромонаха Романа), “Ксенія блаженна” (аранжування Гнатюка), “Малиновый звон”, “Аве Марія” (музика Шуберта, слова Гнатюка), і пісня про Святого Миколая (музика і слова Гнатюка). Альбом випущено Свято-Успенською Почаївською лаврою.
https://www.youtube.com/watch?v=yhboteAsEJw (Україно - світ (Як Дніпро повік з Україною))https://www.youtube.com/watch?v=6-4mUkEB1_I (Час рікою пливе)https://www.youtube.com/watch?v=xhu2sViciug (Смерека)
https://www.youtube.com/watch?v=pAsT_xRr7ew (Элегiя)https://www.youtube.com/watch?v=Oyhik-EcSpk (Полынь)https://www.youtube.com/watch?v=OYMGF8QQ4Y8 (Давай споём)https://www.youtube.com/watch?v=TDqIT3x8lYI (Это не сон (Опять пришла весна))https://www.youtube.com/watch?v=wB4lFw7Py9Q (Птица счастья)https://www.youtube.com/watch?v=WiwqroFVxnU (Танец на барабане)https://www.youtube.com/watch?v=0jJY64VLM18 (Зорька алая)https://www.youtube.com/watch?v=e7HoUrb3bdM (Білі лілеї)https://www.youtube.com/watch?v=a0zdyNK1Z-M (Де дитинство моє)https://www.youtube.com/watch?v=UdFESwKaExE (Повертайся, сину)https://www.youtube.com/watch?v=xaa6oVNfo8w (Ах,мое ти село)https://www.youtube.com/watch?v=Dh7AVsI082I (Українська душа)https://www.youtube.com/watch?v=-78QgvScd50 (Осінь золота)
https://www.youtube.com/watch?v=SOZzLn2C8YI (Вiра)
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
«Крылья удачи», «У веселого клена», «Если город танцует» – життєрадісні пісні вдавалися йому краще. У 1978 році він став переможцем другого конкурсу артистів естради України в Запоріжжі. У 1979 році Гнатюк займає третє місце на VI Всесоюзному конкурсі артистів естради, це відкриває йому дорогу за кордон. Пісня Д. Тухманова «Я с тобой танцую» приносить йому Гран-прі конкурсу естрадної пісні в Дрездені, а «Танец на барабане» Р. Паулса – перше місце фестивалю Інтербачення в Сопоті 1980 року. У телевізійному інтерв’ю Д. Гордону Микола Гнатюк розповів історію, що сталася з ним у Сопоті. Тоді примадонна радянської естради очолювала журі конкурсу, при цьому проштовхувала свою кандидатуру, а Гнатюка просто вирішила прибрати. Метод був використаний простий – вона запросила Миколу на вечірку в ресторані напередодні конкурсного виступу. Але хлопець виявився не промах: вийшов із зали через чорний хід і прямо в готель, потім спустився з номера і сказав портьє, що йде прогулятися, а сам прослизнув назад у номер і закрився. Там він спокійно виспався, а в цей час примадонна підняла всіх на ноги в пошуках Гнатюка. Але безрезультатно. На наступний день Гнатюк вельми успішно виступив, чим засмутив недоброзичливців. Через рік у Гнатюка ще один супер-хіт – «Птица счастья» – по популярності в СРСР його тоді випереджали хіба що Алла Пугачова та білоруські «Верасы». Причому в Гнатюка був абсолютно оригінальний репертуар. У 1980 році він недовго співав з ВІА «Мальви», потім зі своїм ансамблем «Бенефіс», після чого з сильною джаз-роковою командою «Кроссворд», з якою записав першу сольну платівку з перекладами з французького шансону. І знову зміна колективів – Державний естрадний оркестр під керуванням А. Ануфрієнко, ВІА «Мрія», знову свій ансамбль «Свято».
