Лекція про небезпеку нецензурної російської лайки, яку прочитала у Відкритому університеті Івано-Франківська письменниця, перекладач, викладач німецької філології Галина Петросаняк, отримала резонанс у вигляді гарячих дискусій у міському середовищі та в соціальних мережах.
Пані Галина обґрунтовувала, що вживані багатьма матюки можуть відчутно шкодити людям. Насамперед тим, хто ними послуговується. Письменниця, майстер слова, вважає, що настав час змінити себе, своє життя і свою країну – цілком відмовитися від брутального лихослів’я.
Пропонуємо вашій увазі лекцію Галини Петросаняк.
Чому язик наш – ворог?
Після Майдану велика кількість людей має надію на те, що наше життя суттєво зміниться на краще, бо ми стали іншими. Мені теж дуже хочеться у це вірити. Але щоби справді змінитися глибинно, треба знати, що саме слід міняти, звідки починати. Треба визначити, що лежить в основі наших проблем.
На мою думку, одним із головних чинників українського занепаду є те, що, як мінімум, половина українських чоловіків незалежно від їхнього соціального стану й статусу, не бачать нічого загрозливого у брутальній лайці матом, у лихослів’ї, від якого ніде дітися на наших вулицях, у громадських місцях, у вузах, не кажучи уже про сім’ї. Брутальна лайка давно перестала бути елементом поведінки лише представників соціального дна. Чимало людей, які не гребують матюками, мають вищу освіту. Та і високий соціальний статус часто не заважає людям використовувати мат. Не називаю це «гострим слівцем» чи лайкою, бо такі означення є евфемізмами, що вводять в оману, прикриваючи справжню суть нашого лихослів’я.
З точки зору релігії, мат – це ритуальний акт закликання демонів. На думку духовних експертів, людина, вимовляючи імена цих демонів у менш чи більш складній ситуації, ніби кличе їх на допомогу. І вони приходять, допомагають. Матюкнувся – і ніби полегшало. Але покидати того, хто так часто їх кличе, демони не поспішають…
Висновки вчених-генетиків підтверджують цю модель взаємодії різних сил уже не на тонкому, а на фізіологічному рівні. Спеціалісти вважають, що лайливі слова – це потужні сплески дуже негативної енергії, яка впливає навіть на ДНК. Всім відомо, як змінюються молекули води під дією слів людини. Так само і клітини людського організму. Автор статті на цю тему Георгій Дутченко твердить, що слова взагалі можуть як оздоровлювати, так і травмувати людські гени. Звісно, що слова з позитивною енергетикою пробуджують резервні можливості генетичного апарату, тоді як лихослів’я викликає мутації, які ведуть до виродження.
Про це варто замислитися: погані слова оскверняють не тільки єство самої людини, але і її гени, які вона передає своїм нащадкам.
Нічого дивного. Адже лаятися – значить упосліджувати Слово, яке було на самім початку і є основою Буття. Отож виходить, що українці – справжні майстри підривати основи власного буття, одночасно з усіх сил імітуючи їх плекання. Адже спрямовані нібито на підтримку «духовності» заходи – фестивалі, концерти, читання тощо – на тлі суцільного лихослів’я у кращому разі можуть хіба що розважати. А щоб дістатися до духовності, треба трохи зусиль над собою. У цьому контексті більш зрозумілими стають слова з Біблії про те, що найбільший ворог людини – її язик. Отже, власними ж словами людина може завдати собі більшої шкоди, ніж їй завдадуть зовнішні вороги. Вона може занапастити гени своїх дітей і внуків, усіх наступних поколінь.
Вибір слів – вибір долі
Наше суспільство в цілому ще не доросло до розуміння того, що рівень його розвитку, а також добробуту прямим чином залежить від рівня володіння й послуговування мовою. Бо мова визначає свідомість. Відповідно, яка загальна свідомість суспільства, таким є і рівень його життя, в тім числі і матеріального. Звісно, наша модель життя часто демонструє протилежне: грубі, нахабні й вульгарні опиняються на вершині. Але це модель нездорова й не має нічого спільного з Європою, куди ми нібито збираємося.
Очевидно, що люди, які лаються матом, з часом ближчі до агресивних дій, ніж ті, хто цього не робить. Адже існує ланцюжок: слово – енергія – асоціація – дія. Тому від мови залежить набагато більше, ніж здається на перший погляд.
Правило, яке говорить, що вибір слів – це вибір долі, спрацьовує не тільки на рівні особистості, але й на рівні суспільства. Цей закон – універсальний.
Небанальне, багате мовлення розширює свідомість, робить її багатшою, поглиблює наше мислення. А якщо у нашому словнику відсутнє слово, то і поняття у свідомості в кращому разі ледь вгадується.
Певно, не помилюся у твердженні, що більшість із нас не вживає таких слів, як «скверна», «оскверняти», «сквернослів’я». Тому й не знаємо, що робить з нами мат. Він нас оскверняє, забруднює нашу внутрішню воду, змінює її структуру і травмує організм – на енергетичному, фізичному і психологічному рівнях. Ми ж бо, як відомо, на 70% складаємося з води.
Як лаються сусіди?
Західна Європа свого часу використала раціональний бік християнства. Дещо вихолостивши його від містичних складових – Господньої любові, жертви Божого сина, Обітниці, європейські суспільства повною мірою використали християнську мораль, вибудувавши на ній свою етику, завдяки якій Європа є успішною, в тім числі у тому, що стосується матеріального життя.
Українську ж ситуацію в цьому сенсі блискуче описав Тарас Прохасько в есеї «Омерта»: «Двовір’я – мирне співіснування християнської форми з поганською суттю – стало нашою суттю… Божі заповіді прийнято поважати як декларацію про наміри, однак керівництвом до щоденної дії є цілком інший кодекс. Тут цінуються вчинки і зусилля, які не стосуються праці над собою…»
На мою думку, найближчі західні сусіди – чехи, словаки, поляки – тому так легко повернулися від соціалістичного устрою у властиво європейське культурне поле, що у них не прижився й не побутував російський мат. Адже найгірша лайка, яку пересічно почуєш, скажімо, в Чехії, – це слово vůl, себто віл. Звісно, існують і міцніші вирази. Але вони звучать лише в марґінальних середовищах. Можна провести в Чехії багато місяців і навіть років, а так ніколи цих слів не почути або чути їх вкрай рідко.
Подібно справи виглядають і в німецькомовних країнах. Там теж лаються. Але не так брутально, як у нас. А грубо й брутально лається у гіршому разі 1% суспільства – люди з так званого неблагополучного середовища, що опинилися на дні. У суспільстві це вважається ознакою безкультур’я й недопустимої вульгарності. Людину з такими звичками ви нізащо не зустрінете у менш-більш пристойному товаристві чи на роботі в серйозній фірмі. У мене не виникає жодного сумніву, що якби німці лаялися так міцно і в таких масштабах, як українці, їхнього економічного й соціального благополуччя вони би не мали.
Вичистити себе від мату
Пора бити на сполох. Упевнена, що нам ніколи не допоможуть жодні революції, якщо ми не зупинимо впливу на українців і на українське середовище руйнівної російської лайки. Наївно було б думати, що цю нечисть вдасться викорінити цілком. Але неодмінно потрібно зменшувати кількість людей, які послуговуються цими словами. Матюкання потрібно зробити некомфортним для тих, хто його практикує.
Для цього, очевидно, потрібна державна програма. Також необхідно просто усіх інформувати, пояснювати, про що йдеться, вчити. Насамперед вчити дітей і молодь. Хто повинен пояснювати і вчити? Усі: родина, школа, церква, вузи, працедавці врешті-решт. Ввести спеціальний урок у школі, годину в вузі, проводити публічні бесіди, дискусії на радіо й телебаченні. Залучати фахівців з різних галузей знань: генетиків, психологів, філологів, священиків, соціологів. Слід добиватися того, щоби застосовувалися покарання, які формально передбачені за лайку законом. Для цього, звісно, спочатку треба заборонити лаятися матом самим правоохоронцям. Завдання не з легких, знаю із власного досвіду. Але іншого шляху нема.
Щоби наші революції не були марними, щоби наше життя набувало нової якості, ми мусимо мінятися глибинно. Людина, яка не сквернословить, має більше підстав поважати себе. Вона чистіша й більш незалежна. Вона не потребує допомоги із сумнівних джерел, ступінь її особистої свободи вищий. Добираючи слова, така людина має великі шанси обрати «правильну» програму долі не лише для себе, але й для своїх нащадків.
Галина ПЕТРОСАНЯК
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
