Право на безкоштовну путівку на оздоровлення

Які категорії громадян мають право на безкоштовне отримання путівок на санаторно-курортне лікування? Який порядок їх надання?

 

Безоплатне санаторно-курортне лікування за рахунок державного бюджету надається громадянам, на яких поширюється дія законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Безоплатними путівками до санаторно-курортних закладів забезпечуються:

– інваліди всіх категорій;

– ветерани війни (інваліди війни, учасники бойових дій, учасники війни);

– особи, на яких поширюється чинність ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (члени сімей загиблих або померлих ветеранів війни) та «Про жертви нацистських переслідувань».

Забезпечення путівками на санаторно-курортне лікування ветеранів війни, які отримують пенсію відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і перебувають на обліку в органах Міноборони, МВС, МНС та ін., відбувається за місцем їх пенсійного обліку.

Для взяття на облік для забезпечення санаторно-курортною путівкою особи подають до управлінь соціального захисту населення за місцем реєстрації наступні документи:

– заяву за встановленою формою;

– паспорт;

– медичну довідку лікувальної установи за формою № 070/о;

– пенсійне посвідчення;

– посвідчення пільговика.

Путівки видаються вищезазначеним особам відповідно до медичних рекомендацій з урахуванням пільг, передбачених законодавством для конкретної категорії осіб, у порядку черговості в міру надходження путівок.

Інваліди війни та інваліди, зазначені у статті 6-2 ЗУ «Про жертви нацистських переслідувань», за-безпечуються путівками позачергово щороку.

Учасники бойових дій та особи, зазначені у статті 6-1 ЗУ «Про жертви нацистських переслідувань», забезпечуються путівками щороку.

Учасники війни, члени сімей загиблих або померлих ветеранів війни та особи, зазначені в статтях 6-3 і 6-4 ЗУ «Про жертви нацистських переслідувань», забезпечуються путівками один раз на два роки.

Інваліди загального захворювання та інваліди з дитинства забезпечуються путівками в порядку черговості в міру надходження путівок.

Інваліди із захворюваннями нервової системи (з наслідками травм і захворюваннями хребта та спинного мозку) забезпечуються путівками:

– І та ІІ груп – до санаторіїв спінального профілю з лікуванням строком на 45 днів (відповідно до медичних рекомендацій) у порядку черговості в міру надходження путівок;

– ІІІ групи – до санаторіїв неврологічного профілю строком на 19–21 день (відповідно до медичних рекомендацій) у порядку черговості в міру надходження путівок.

Особам, що супроводжують інвалідів І та ІІ груп до санаторіїв спінального профілю, путівки не видаються, лише оплачується проїзд (двічі до санаторію і двічі в зворотному напрямку) у транспорті загального користування (залізничному та автомобільному) згідно з поданими проїзними квитками. У випадку проїзду залізничним транспортом відшкодовують вартість квитка в плацкартному вагоні.

Путівками без лікування (крім санаторіїв, що належать до сфери управління Міністерства соціальної політики) забезпечуються особи, що супроводжують інвалідів першої групи (за винятком інвалідів з наслідками травм і захворюваннями хребта та спинного мозку), яким за висновком лікувально-профілактичного закладу необхідна постійна стороння допомога. Якщо інвалід І групи здатний обслуговувати себе самостійно, видається довідка про це лікувально-профілактичного закладу.

Інваліда І групи не можуть супроводжувати інваліди І групи та особи, які не досягли 18-річного віку.

Осіб, інвалідність яких пов’язана з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, що потребують лікування супутніх захворювань відповідно до медичних рекомендацій, можуть забезпечувати путівками органи праці та соціального захисту населення на загальних підставах у порядку черговості в міру надходження путівок. Взяття їх на облік для забезпечення путівкою проводиться на підставі довідки, виданої Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань про те, що інвалід не одер-жував у ньому санаторно-курортної путівки та необхідних для взяття на облік документів (заява, медична довідка).

Особа, яка перебуває на обліку для забезпечення путівкою в органах праці та соціального захисту населення, але в поточному році одержала безплатну путівку в іншій організації, знімається з обліку. Повторне взяття на облік здійснюється згідно із заявою та медичною довідкою лікувальної установи за формою № 070/о.

Облік заявників, які потребують санаторно-курортного лікування, проводиться управліннями в журналах відповідної форми окремо в залежності від права осіб щодо черговості отримання путівки у відповідності до основного профілю захворювання: позачергове, першочергове та в порядку загальної черги.

Хто є родичем загиблого учасника війни?

Хто належить до родичів загиблого (померлого) учасника війни?

Відповідно до пункту 1 статті 10 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон) до родичів загиблого (померлого) учасника війни належать:

– сім’ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (зникли безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов’язків військової служби (службових обов’язків), а також унаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів;

– сім’ї військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу, які призивалися на збори військовозобов’язаних Міністерства оборони, органів внутрішніх справ і державної безпеки колишнього Союзу РСР і загинули (померли) під час виконання завдань по охороні громадського порядку при надзвичайних ситуаціях, пов’язаних із антигромадськими проявами;

– сім’ї загиблих під час Великої Вітчизняної війни осіб із числа особового складу груп самозахисту об’єктових та аварійних команд місцевої протиповітряної оборони, а також сім’ї загиблих унаслідок бойових дій працівників госпіталів, лікарень та інших медичних закладів;

– сім’ї осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, які загинули або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час участі в антитерористичній операції, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України.

До членів сімей загиблих (тих, які зникли безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать:

– утриманці загиблого або того, хто зник безвісти, яким у зв’язку з цим виплачується пенсія;

– батьки;

– один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні;

– діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;

– діти, які мають свої сім’ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття;

– діти, обоє з батьків яких загинули або зникли безвісти.

Чинність цього закону поширюється на:

– дружин (чоловіків) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге;

– дружин (чоловіків) померлих інвалідів війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя інвалідами, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті інваліда;

– дружин (чоловіків), які не одружилися вдруге, батьків, неповнолітніх дітей померлих учасників бойових дій, партизанів, підпільників, військовослужбовців та учасників війни, які проходили службу у військових підрозділах, частинах, штабах і установах, що входили до складу діючої армії в період Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років та війни 1938, 1939, 1945 років з імперіалістичною Японією, нагороджених за бойові дії державними нагородами та орденами і медалями колишнього Союзу РСР (крім ювілейних);

– дітей померлих учасників бойових дій, які навчаються за денною формою навчання у вищих навчальних закладах I–IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах, до закінчення цих навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.