загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Українські богатирі, які здивували світ

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати
Українські богатирі, які здивували світ

Українська земля здавна славилася мужніми чоловіками, про силу яких складали легенди. У різні часи на території України проживали чоловіки, якими сповна можуть гордитися нащадки. Хто з українців належить до найсильніших людей світу? 

П'ятірка  українських богатирів, які здивували та підкорили світ.

Іван Підкова – козацький гетьман, який був страчений за наказом польського короля Стефана Баторного.  

 

Поет та художник  Тарас Шевченко у 1839 році присвятив  гетьману Підкові окрему однойменну історичну поему. 

За переказами, Іван Підкова  немовлям був врятований від татарів і вихований козаками. Втім, це всього лиш легенда. Відомий дослідник біографій козацьких лідерів професор Любомир Винар вказує, що Підкова «був козаком з господарського роду Івонь».

Батьком гетьмана Івана Підкови ймовірніше був молдавський господар Івоня. Він мав таку богатирську силу, що міг сам тягнути важку гармату, яку зазвичай тягнули 12 коней.

Іван Підкова  також мав рідкісну фізичну силу і надзвичайний зріст "...ростом великий, сложения крепкого, славный того времени силач, одною рукою ломавший надвоє подкову и для сего прозванный Подковою..." Запросто гнув залізні  цвяхи,  міг зупинити віз, запряжений 6 кіньми, ухопивши його за заднє колесо, волячим рогом пробивав дубові ворота. 

Л. Міллер, курляндський герцог у своїх «Запис­ках», що були видані в Лейпцігу в 1585 р., подає цікаві, дже­рельні відомости про Івана Підкову:

«Підкова був знаменитою людиною, наділений не­звичайною силою. Нову, не уживану підкову він міг зломати руками, як якийсь прутик. Цього Підкову приграничні козаки [на кордоні Молдавії і Валахії] обрали собі за провідника    (гетьмана) і жорстоко громили турків.» 

Устим Кармелюк відомий нам, як  бунтівник та  невтомний  борець за соціальну справедливість.  Все своє життя він здійснював напади на поміщиків та багатіїв, організовував та  очолював  повстанські загони,  а гроші роздавав біднякам.  

 

 Втім, сучасні історики незгодні з такою романтично- героїчною характеристикою Устима Кармелюка та впевнені, що він був звичайним розбійником. 

 За словами свідків і очевидців, Кармелюк був не дуже високого зросту, але широкоплечий, надзвичайно сильний, і відрізнявся неабиякою витривалістю. Чи то покарання у 500 батогів, чи таврування гарячим залізом,  чи холодні в’язниці з нестерпними умовами, - все це  не впливало суттєво на здоров’я Кармалюка. 

 Він побував у тюрмах Росії, України, Білорусії. Втікаючи з заслання, пішки пройшов 15 000 км. Устим Кармелюк двічі йшов пішки з Сибіру до рідного села. Дорогу долав за рік. Він утікав з в‘язниць, з яких утекти не вдавалося нікому, у тому числі з знаменитої та неприступної Кам‘янецької фортеці.  

 Устим навіть спромігся організувати масові втечі, будучи закованим у кайдани, які виїдали м‘ясо на руках і ногах аж до костей. Одного разу Кармалюк втік від спеціально для нього організованої варти в 60 чоловік, назвав себе іншим іменем і навіть спокійно витримав очну ставку з сім’єю. 

  Подейкували, що Устим Кармелюк був  зачарований від злої сили. За переказами, його застрелилили не кулею, а срібним ґудзиком. Бо тільки так можна було  вбити чаклуна.  Народився Устим Кармелюк  27 лютого 1787 року в  с. Головчинці на Віничинні.  До наших часів дійшов лише опис зовнішності Кармалюка, а єдиний достовірний його портрет належить пензлю Тропініна, відомий в кількох копіях, одна з яких зберігається в Ермітажі.

Терентій Савович Корень народився 27 жовтня 1883 року в селі Блистова, що на Чернігівщині, в родині бідного козака.

 

Ще підлітком вирізнявся з-поміж однолітків спритністю та блискавичною реакцією. Спочатку він пробував силу на бичках: чи зможе скрутити та поставити на коліна? Любив підбурити двох-трьох старших парубків помірятися силою в боротьбі  і завжди здобував перемогу.

Пізніше, згадуючи ті часи, він зазначав, що в 14–15 років просто «горів» від надлишку енергії. Ночами він навіть не міг спати й таємно бігав на млин, де перевертав і переносив жорна вагою майже 200 кілограмів. Якось за цією справою його застав мірошник і довго хрестився, не вірячи власним очам. 

Терентію був справжнім українським богатирем - йому не було рівних у боротьбі на поясах. Тому не випадково 1906 року Терентій брав участь у змаганнях «стронгменів» у Лондоні. Міжнародне журі одностайно присудило йому головний приз змагань.

Терентій на показових виступах запрягався у віз і катав на манежі 30 осіб, піднімав середніх розмірів паровий котел, носив залізне коромисло, на яке з обох боків чіплялося по 15 осіб, розгинав підкови, «зав’язував краватку» з дахового заліза. 

Особливо всім запам’ятався номер, що його продемонстрував Терентій Корень у Царицині. Силач складав руки на грудях, до яких прикріпляли спеціальні віжки. Їх у різні боки тягнули два верблюди. Проте кораблі пустелі так і не змогли розвести силачу руки. А в Саратові замість верблюдів Терентію «гнуздали» по двоє коней на кожну руку. І він знову виходив переможцем.

Підкріплювала авторитет богатиря і його славнозвісна перемога над левом в одному з американських цирків.  Тоді богатир із України, піднявши за гриву дикого звіра над головою, жбурнув його на арену. Кидок був такої сили, що вже за хвилину ветеринари констатували смерть лева внаслідок перелому хребта. Бурхливим оваціям не було кінця. Захоплені американці вручили Терентію велику золоту медаль із написом «Переможцю левів!».

Відтоді минуло вже понад 100 років, але ніхто зі знаменитих силачів і спортсменів і досі не наважився на такий поєдинок. Серед нагород Терентія Кореня – 7 золотих хрестів, 9 золотих медалей, срібні та бронзові медалі чемпіонатів світу, грошові премії. В Україні збереглася хата, де жив Терентій Корень. Земляки, вшановуючи пам’ять цієї видатної людини, в селі Блистова назвали його ім’ям вулицю та відкрили пам’ятну стелу. 

 Іван Піддубний - найсильніша людина світу у 19 столітті. Народився 26 вересня 1871 року на Полтавщині, в сім'ї селянина  Максима Піддубного, козацький рід якого славився великою силою.

 

Іван Піддубний також дістав від предків великий зріст і витривалість. Своє прізвище і його походження пояснював так: „Мого прадіда мати породила під дубом, ось і я став Піддубним. Не був ніколи „под", а лише „над" кимсь. Така моя коротка біографія".

Казав: „Бувало, виходячи на сцену, я не молився ні за себе, ні за царя, а за Україну та за рідну Богодухіву (де жив дід Івана Піддубного Данило, це село розташоване в кількох кілометрах від Красенівки, де жили батьки атлета). Тому-то й перемагав, аякже ж".

1925 року переміг у міжнародному чемпіонаті в Нью-Йорку, затим переможно виступив у Чикаго, Філадельфії, Лос-Анджелесі, Сан-Франциско та інших містах США.

Простий селянський син з українського села Іван Піддубний у 1905–1909 роках шість разів був чемпіоном світу з боротьби і 25 років поспіль залишався непереможним борцем у світі.

Піддубний виступав у важкій вазі й мав 120 кілограмів. Сутички з найкращими борцями світу іноді тривали по кілька годин, а чемпіонати могли тривати по сорок днів і більше.

Могутній, досвідчений, обережний Піддубний мав таку перевагу в силі й тактиці ведення боротьби, що спокійно й упевнено перемагав своїх набагато молодших, але самовпевнених і гарячкуватих супротивників. Іван Піддубний трохи не дожив до вісімдесяти років.

Усе своє життя Іван Піддубний, куди б його не кидала доля, щиро любив Україну. Коли йому за бутності більшовиків видали паспорт із прізвищем «Поддубный» і національністю «русский», вимагав замінити паспорт, а після відмови чемпіон власноруч зробив виправлення — «Піддубний» і «українець».

 Іван Федорович Фірцак — український борець, боксер, боєць вільного стилю, силач, артист цирку. 1928 року був визнаний найсильнішою людиною планети. Деякі силові трюки Івана Фірцака-Кротона досі ніхто не може повторити. По - праву вважається найсильнішою людиною у світі тих часів.

 

 Про силу Івана Фірцака-Кротона ходять легенди. На очах глядачів, чимало з яких і досі його пам’ятають, він розривав ланцюги, гнув пальцями цв’яхи, робив з них різні фігури, які роздавав вдячним глядачам.

Богатир спокійно лежав на розбитому склі, тримав на собі більш ніж півтонний тягар, перетягував зубами завантажену автомашину, легко піднімав задню частину автобуса, переповненого пасажирами, жонглював важкими предметами.

І це ще не весь перелік можливостей сільського богатиря. До слова, в Іспанії силач, відкинувши мулету і шпагу, “голими руками” переміг… розлюченого бика.

Іван Фірцак 70 разів перемагав у боротьбі з гирьового спорту, був переможцем конкурсу краси тіла в Парижі.

Загалом виступав у 64-х країнах світу. Фірцак, якого на афішах називали Іван Сила, виходив на сцену перед великими аудиторіями у Відні, Берліні чи Вашингтоні, де рвав залізні ланцюги, жонглював важкими предметами (гирі, кулі, штанги). За його феноменальну силу, трюки, багато унікальних рекордів світова громадськість присвоїла Івану Фірцакові ім'я античного героя  Кротона.

У США Іван виконав рекламний трюк: ліг на землю й легкове авто переїхало йому через горло. Фотокартка цього номера обійшла чимало американських газет. Згодом він увів його до своєї програми під назвою «Людина під колесами машини».

У 1927 р. власники концерну «Форд», на знак пошани, подарували Фірцаку іменний автомобіль. Королева Англії подарувала йому унікальний пояс, манжети й шолом, прикрашений діамантами й рельєфним зображенням левів.

Улюблені номери Івана Фірцака:

«Груди замість ковадла» — брилу трощили молотом на його грудях;

«Зуби мамонта» — Фірцак прибивав долонею дубову дошку до столу, використовуючи 20-сантиметрові цвяхи; після того, як кілька осіб не могли її відірвати, він прикладав хусточку до голівок цвяхів і витягав їх зубами;

«Залізне серце» — триметрову рейку клав собі на плече, четверо асистентів звішувалися на неї, пробуючи її зігнути. Коли їм цього не вдавалося, він руками вигинав із неї серце.

У Відні цупив зубами платформу з меблями, а в Женеві загальмував руками дві машини.

Перед президентом Чехословаччини Фірцак показав номер «Шия під штрекою» — десятеро чоловіків згинали на карку Івана залізничну рейку, коли той лежав на столі.

 

До списку новин