Сварог и Лада - уособлення чоловічої та жіночої суті Рода

ЕТНОГРАФІЯ

У дохристиянські часи 22 грудня було незвичайним днем. Наші предки вшановували Сварога – батька всіх Богів і називалося це свято, як би ви думали, — Різдво Божича з усіма його традиційними атрибутами: святою вечерею, або братчиною, ритуальною кутею та закликанням Овсена – символу плодючості. При цьому на святкуванні обов’язково водили козу – символ божества родючості та достатку.

Сварог у древніх слов'ян є богом-творецем Всесвіту, чоловічим втіленням Роду, богом неба та небесного вогню.

У давні часи Сварог зображався лише символічно, бо він був збірним

поняттям для всіх Богів-Місяців, але пізніше його зображали з топірцем

у золотих руках, або з молотом у Небесній кузні. Він має епітет

прекраснорукий, тобто Бог-митець. Саме від цього образу походить

український вислів "золоті руки", яким позначають майстрів якоїсь

справи.

Сварог є втіленням космічних потуг Світла, Вогню, Повітря (Ефіру),

а також Батьком зодіакальних сузір'їв, які отримали назви Сварожичів.

Давня чеська книга "Mater Verborum" — "Мати Слів" — перекладає наше

ім'я Сварог словом Зодіак. Отже, Коло Свароже означає річне коло

сузір'їв, тобто календар.

Етимологічно, ім'я Сварога виводять із санскритського

(давньоарійського) "svar" (Свар), що означає голос, звук, нота, від

яких походять слова зі значенням: звучати, співати, сяяти, блищати,

сварити, а також Сонце, сонячне сяйво, небо. Існує також форма Зварог,

Зворожини — назва свята, яку старі люди пам'ятали в Україні ще на

початку ХХ століття. Існували й імена, похідні від Сварог, які

надавалися людям, народженим в січні: СВАРУНА - можливо від

санскритського свару - жертовний стовп; також санскритське сваруші -

власна воля, бажання, радість, натхнення.

 

Знак Сварога-сонця — свастя (свастика), чиї зображення є

найпопулярнішими в епоху бронзи. Свастя позначала річний рух сонця, та

символізувала чоловічу здатність до запліднення. Його тваринами є

золоторогий бик, вепр, кінь, та сокіл Вараґна.

Сварог (Сварод, Лад)- чоловіче втілення Рода, Бог-Творець, Бог

Неба і Зірок, основа мудрості і святості. Вогонь і Світло Рода,

заступник шлюбу і ковальської справи, людських ремесел і умінь всяких.

Бог, який з волі Всевишнього Рода явив людям триєдність буття і

встановив закон Прави.

Сварог є Батько Богів, чоловік Лади і її зворотня сторона.

З початку творення Всесвіту Сварог зладував - викував за 12 космічних

ночей (12 000 років) Сонце, Місяць, Вечірню та Вранішню Зорю та інші

Небесні світила, які Рідним Богам за тіла є. Усі Вищі Боги чоловічої

статі - це Сварожичі, які є його уособленнями та проявами.

Він волею своєю то вивищує, то скидає синів своїх, тим самим Колообіг

життя підтримуючи. Кожновому новому Богу він право передає впливати і

творити лад по-своєму.

Сварог є Світло-Вогонь Рода, вісь світу Алатир, який в основі Дерева

Рода лежить і все навколо нього обертається, тому він бог світла і бог

Прави, Яви і Нави.

У душі кожного русича горить частинка Сварога - Ведогонь, який людину до світла Прави тягне, знання даючи.

Се Владика світу навчив людей користуватись вогнем, обробляти мідь та

залізо. З того часу всі праведні русичі вогнищани є, і на свята на

подвір'ях своїх родові вогні палять, щоб Рід Всевишній бачив і про

дітей своїх пам'ятав.

Сварог викував перший плуг та першу шлюбну обручку і се ним заповідано,

що кожен має найти пару свою яка лише йому призначена і Всевишнім Родом

дана. Бо в родині кожен сильним бути має, щоб силою і мудрістю тією Рід

зростав. Такій парі разом плуг праці і світотворення тягти легше.

Як знак Сварожий звечора проти Різдва плуг вносили до хати і клали під

святковий стіл. Будучи Вогнем, се Сварог через Мати Славу людям вогонь

дав. Тому Сварог вважається Богом ковальства, шлюбу і хліборобства.

Він наділяє людину мудрістю вічного, спокоєм і рівновагою, допомагає

оволодіти будь-яким ремеслом, прозрінням і потягом до нового приходячи.

Свято Сварога - це Різдво Сонця-Світу, що і свято Рода є (22 грудня).

Сварог являє себе для людства у вигляді зоряного неба, яким Луки

Сварожі є, се там наші Предки перебувають, від зірок силу нам

посилаючи, опікуються родичами повсякчас.

 

Сварог має в собі 12 сузір'їв Зодіаку, які є Богами-Сварожичами і

світами їхніми. Кожний з них панує на небі близько 2-х тисяч років.

Через Сварожичів Владика керує небесним вогнем, життям та врожаями на

землі. Сварог постійно спостерігає за світом через Око Лада, яке є

частинкою Всюдисущого Ока Рода-Алатиря, що вдень проявляється

Сонцем-Дажбогом, а вночі - Місяцем. "Се мовив Сварог наш: "Як мої

творіння створив вас од перст моїх. І хай буде сказано, що ви - сини

Творця, і поводьтесь як сини Творця. І будете як діти мої, і Дажбог

буде Отець ваш." ("Велесова книга").

У пожертву Сварогу приносились: вівсяна каша, пиво, пироги, зерно,

сало, хліб, риба (щука), локшина, кропива, тканина, молоко, сир, яйця,

ягідне вино, вівсяний хліб.

Лада (Леда,Рада, Рода, ) - Мати Богів, старша Рожаниця, Богиня світової

гармонії, покровителька пологів, жінок, дітей, шлюбу, любові, жіночих

справ, врожаю, родючості. Жіноче втілення Рода, дружина Сварога.

 

Всі Богині - це її уособлення та прояви. Лада - Богиня життя, весни,

родючості, народження, жита-зерна, яка витворює і воскрешає відмерлу на

зиму природу, робить землю плодючою.

Лада символізує світову любов, що є основою життя на землі. Мати Лада

після смерті збирає душі праведників, які стали іскрами, і йде у

людський світ, вкладаючи їх у лоно жінкам, які прагнуть дитини.

Супутницями Богині є почуття Чарівності і Любові. Прилітаючи у цей світ

на чарівній колісниці, запряженій парою голубів і парою лебедів, вона

розпалює вогонь небесних гроз, проганяє злі сили, виводить з-за

холодних хмар світлосяйне сонце.

Богиня Лада принесла світові Живу Воду, прийшовши до людей по веселці з

немовлям (Божичем) на голові. У руці вона тримає червоне яблуко з

виноградною лозою. Немовля при цьому символізує Явлений (втілений)

світ, а яблуко (або яйце)- початок усього сущого, камінь Алатир

(Сваргу, Сонячний хрест).

Прекрасні дні травня і початку червня з давнини присвячувались Ладі і

знаменувались загальними ігрищами. Тим, хто приносить їй пожертви, вона

пророкує майбуття. Приносили жертви їй також жінки, які не могли мати

дітей, щоби вона сприяла зачаттю.

Лада прийшла вперше до людей з яблуком та виноградом, виростила перше зерно жита.

 

У Лади двійко дітей: Леля, чарівна Богиня кохання, та Полель, Бог світлого дня.

Прояв Лади, Жива, - живителька та подателька благ. Щорічно, коли

зустрічаються перші зорі в сузір'ї Перуна (Стрільця), Богиня Лада,

народжує нове Сонце (Божича-Коляду - Сонце зимового сонцестояння),

після чого вона разом з Сварогом протягом 12 ночей творить Всесвіт.

Свято Великої Лади відзначається з піснями цілий місяць - від 25 травня до 25 червня.

В пожертву Ладі приносили: оладки, кашу, хліб, сир, мед, сир, молоко,

олію, крупи, пироги, нитки, візерунчате печиво, шкурки куниць, ласок і

соболів, зерно, яйця, пиво, хустки, полотно, вовну, посуд.