Самотня ...

Пройшли роки, приблизилася старість. Десь молодість згубилася в роках, В очах погасла безтурботна радість, Морщин, все більше стало на руках. Усмішка на губах виходить криво, Немов би біль застигла на устах, Колись була ти чарівна й вродлива, Тепер лиш, тьмяний відблиск у очах. Чомусь весна так довго не приходить, Хоча б на хвильку вийти у садок, Може Господь, діждати ще дозволить Побачити своїх ще діточок. Давно не були, не вітались в хаті, У клопотах домашніх, все вони, А так хотілось би побачити, узнати, Чи внуки вже намного підросли. А може вже на великодні свята, Родиною зберуться і прийдуть. Щоб матір з Воскресінням привітати,  Свячену паску, мамі принесуть. Сиділа під вікном, одна тужила, Думки ніяк зібрати не могла, Скільки дітей на цей світ народила, Які кому давала імена. Найважче стало у нічні хвилини, Коли одна сиділа під вікном, За північ, як нема вже більше сили, Лягала зморена, ранковим сном.