"Чи дослухаємося ми до тих порад, які дають нам з минулого тіні? Тіні Сергія Параджанова, Юрія Іллєнка, Івана Миколайчука. Цей проект не просто про фільм, цей проект про зв'язок з сьогоденням. Цей проект про ті енергії, які не зникають. Відбувається реінкарнація", - зазначив Павло Гудімов, один з кураторів масштабного музейного проекту "Тіні забутих предків. Виставка", який відкрився в столичному Мистецькому Арсеналі.
Це результат кропіткої дев'ятимісячної праці – експонати для виставки знаходили в архівах та приватних колекціях учасників знімального процесу, привозили з експедицій.
"Ми шукали все, що впливало на створення фільму і за допомогою чого можна зрозуміти не лише Параджанова і фільм, але й взагалі Україну і українців. Зараз це надзвичайно важливо. Ми пішли трохи хибним шляхом - думаємо, що національну свідомість можна відродити фарбуючи паркани в національні кольори чи розмахуючи національним прапором на концертах іноземних зірок. Тому ми хотіли привернути увагу до того, чим ми насправді можемо пишатися, що добре знають у світі", - розповів про підготовку до проекту один з кураторів Андрій Алферов.
"Цей фільм є однією з найулюбленіших стрічок Мартіна Скорсезе. Колись телеграми з вітаннями прийшли від Федеріко Фелліні, Мікеланджело Антоніоні, Жан-Люка Годара та інших відомих режисерів. Всі відзначили майстерність Параджанова. Він був одним з 4 чи 5 кінохудожників, які віднайшли певний художній метод через колір, показуючи драму цієї історії", - додав Алферов.
Гості виставки отримали змогу мандрувати дев'ятьма залами, кожен з яких наповнений своїми символами і має свою тематику. Серед експонатів - карпатські листівки 1930-1931 років, 44 ангели з колекції гуцульської дерев'яної пластики, а також виконані Параджановим розкадрування фільму, які зберігалися у другого режисера стрічки Володимира Луговського.
Особливе місце на виставці посідає аудіовізуальне мистецтво. Зокрема можна побачити два нових режисерських погляди на сцену вінчання з фільму, яку свого часу Параджанов просто вигадав. Адже насправді обряд вінчання у гуцулів був зовсім несхожим на представлену версію.
"Ми запропонували багатьом світовим режисерам зняти цей вигаданий обряд, якого насправді не існує. У нас є відповідь від Педро Альмодовара, який зазначив, що проект дуже цікавий, але він наразі зайнятий. Так само написав Андрій Звягінцев. Наразі в нас є робота українського художника-відеоінсталятора Ігоря Подольчака, який через кольори передає новітню суть цієї сцени. Інша робота зроблена яскравим російським режисером Кирилом Сєрєбрєніковим, який знайшов час під час підготовки свого нового спектаклю "Машина Мюллер" і зняв для нас 6,5 хвилин. В цій роботі дуже багато елементів зі всесвіту Параджанова", - розповів Алферов.
"Ми не хотіли брати сучасників Параджанова, потрібні були люди іншого покоління, які є спадкоємцями цього художнього методу", - додає він.
Організатори зазначають, що решта відео робіт може з'явитися під час презентації виставки в інших країнах: "Оскільки виставка "жива", вона триватиме 5 років. Ми збираємося возити її Європою та США".
Українські шанувальники творчості Параджанова мають змогу відвідати виставку з 23 березня по 10 квітня у столиці. А вже влітку її планують показати у Львові.
Дарія СЄЧКОВА
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
