7 новинок до Книжкового Арсеналу для тих, хто любить історію

Якщо вам цікава історія, політологія чи етнологія, не пропустіть новинки від українських видавництв.

1. «Тіні згаданих предків»Серія «Історія без цензури» розкаже про українське минуле, опираючись на факти, а не на вигадки чи ідеологічне замовлення. Це популярний виклад історії нашої країни, в якому автори не виконують ідеологічне замовлення, тому їхні оцінки часом не збігаються. Тож читач може виступити суддею в їхніх суперечках.

Книжка «Тіні згаданих предків» розповість про народи України у найдавнішу добу; Україну в часи Великого переселення народів; початки Русі та її «Золоту добу».

2. «Антирадянські історії», Олєґ Панфілов Книга професора Державного університету Ілії (Грузія), публіциста Олєґа Панфілова присвячена маловідомим фактам і подіям радянського та російського минулого, таким як історія 150-річної російсько-чукотської війни чи походження імператорів Російської імперії. Їх намагаються оминути як неприємні й такі, що супе­речать офіційній пропаганді.

До книги увійшли публікації останніх років, здебільшого написаних для проекту Радіо Свобода «Крим.Реалії», а також матеріали курсу лекцій у Державному університеті Ілії «Росія на Кавказі: історія ментальної окупації».

Для широкого загалу: істориків, журналістів, студентів та всіх, хто цікавиться історією.

3. «Чигирин — гетьманська столиця», Юрій Мицик Видання є першим узагальнюючим дослідженням з історії гетьманської столиці — Чигирина, з яким пов’язані часи Національно-визвольної війни українського народу 1648–1658, часи Руїни та гайдамацького руху.

У ньому висвітлюється також історія Чигиринського полку та низки населених пунктів на його території (Суботів, Медведівка та інші). Книга, в якій охоплено події з давніх часів до XIX ст., на основі як опублікованих, так і на архівних джерелах, проливає світло на незнані сторінки історичного минулого важливого регіону України козацької доби.

4. «Етнологія для народу», Ірина Ігнатенко Сьогодні чималий інтерес викликають звичаї та традиції наших предків. Ця книжка розповідає про обряди та прикмети і не лише описує їх, а й пояснює, які щоденні справи та потреби лягли у їхню основу. Ви довідаєтеся про народні вірування, пов’язані з календарними святами, із життєвим циклом людини: сватанням та весіллям, народженням дитини, хрестинами, похованням. Навіщо під ліжко клали гребінець і хустку? Чому на весіллі били горщики? У яких випадках жінка, підшиваючи сорочку, не робила вузлів? Чому не можна було будувати хату з верби, осики чи дерева, у яке влучила блискавка? Як вибирали місце для нової хати? Навіщо поріг обсипали маком?

Із книги ви дізнаєтеся більше про своє коріння.

5. «Четверта республіка», Борис Ложкін Можливо, через 20 років події, пережиті Україною у 2014–2016 роках, сприйматимуться не як низка випробувань, а як початок нової епохи. Глава Адміністрації Президента України Борис Ложкін розповідає у своїй книжці про те, як будувалася нова україн­ська держава, вільна від спадщини радянської влади й панування олігархів. «Четверта республіка» — книжка про повернення України до європейської сім’ї народів, про те, що вже зроблено, і про те, що доведеться ще зробити.

6. «Історія Наїми»Хроніка Мустафи Наїми описує події в Османській імперії 1593–1660 рр. Багато з них стосуються України, адже османці вважали її небезпечним пограниччям. У книзі зібрано і перекладено українською мовою повідомлення про події на Хотинщині, Очаківщині та Буджаку, про стосунки Османів із Кримським ханатом і кримськими татарами, про українську козаччину. Перекладачі прагнули якомога повніше передати тонкощі оригіналу, а спеціальні студії допоможуть читачеві краще розібратися у явних та прихованих смислах.

7. «1986. Чорнобильські хроніки», Сергій Трохим Сюжет книги розгортається в зоні відчуження навколо Чорнобильської атомної станції. Автор наводить багато маловідомих або прихованих фактів як сучасник та безпосередній свідок подій ліквідації аварії на ЧАЕС. Книга документальна. Всі персонажі реальні. Збережені їхні справжні імена та прізвища.

Автор книжки Сергій Трохим одразу після аварії на атомній станції 1986 року у складі найпершої в світі професійної групи телевізійної журналістики був у зоні лиха. Кадри, відзняті українськими телевізійниками впродовж того року, бачив увесь світ.