Цю пісню певний час називали народною, але з роками з’ясувалось, що в неї є автори. Композитор і поет, які написали справжній гімн кохання, жили у звичайному селі Чернівецької області.song.inter.ua
Слова цієї пісні майже рік пролежали у шухляді столу сільського композитора з Буковини, Василя Михайлюка. Якось місцевий поет Микола Юрійчук приніс йому свої вірші. Вони вабили музиканта, але мелодія чомусь не лягала. А потім настала весна і юне деревце, черемха, яка буквально сп’янила його своїм ароматом, надихнула написати музику до вірша.
Михайлюк пішов до місцевого клубу і організував там самодіяльний хор, про який вже за кілька років знали навіть у Києві.
Ця музика стала початком слави Михайлюка. Згодом чутки про талановитого сільського диригента долетіли і до Чернівців.
Так і народилася знаменита "Черемшина", яку з того часу виконували багато відомих українських співаків і сучасні виконавці продовжують життя пісні власними версіями композиції.
Велика прем’єра "Черемшини" відбулася у 1965 році в Києві під час концерту з нагоди святкування приєднання Буковини. І саме там вперше її почув відомий артист Дмитро Гнатюк, який згодом прославив пісню.
А 97-го українська "Черемшина" пролунала у самому космосі. Ця пісня була однією з небагатьох творів, які космонавт Леонід Каденюк взяв з собою на орбіту.
"Саме "Черемшина" для мене була надзвичайно значущою піснею тому що ця пісня про Буковину, край в якому я народився, - згадує Леонід Каденюк. – Ця пісня надихала мене там на роботу у космосі, і саме тому вона сприймалася мною значно гостріше. І коли я слухав цю пісню навіть сльози інколи накатувались на очі".
ВІДЕО, ЩОБ ПЕРЕГЛЯНУТИ КЛІКНІТЬ КУРСОРОМ ПО КАРТИНЦІ :
Текст пісні "Черемшина":
Знов зозулі голос чути в лісі, Ластівки гніздечко звили в стрісі. А вівчар жене отару плаєм, Тьохнув пісню соловей за гаєм.
Приспів:
Всюди буйно квітне черемшина Мов до шлюбу вбралася калина. Вівчара в садочку, В тихому куточку, Жде дівчина, жде.
Йшла вона в садок повз осокори, Задивилась на високі гори, Де з беріз спадають вранці роси, Цвіт калини приколола в коси.
Приспів.
Вже за обрій сонечко сідає. З полонини їй вівчар співає: — Я прийду до тебе, як отару З водопою зажену в кошару.
Приспів.
Ось і вечір, вівці біля броду З Черемоша п’ють холодну воду, У садочку вівчара стрічає Дівчинонька, що його кохає.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
