загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Пам'ять гончарки, яка все життя провела на самоті та залишила світові багатющу спадщину, вшанували в Опішні

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати
Пам'ять гончарки, яка все життя провела на самоті та залишила світові багатющу спадщину, вшанували в Опішні

У селищі Опішня, що на Полтавщині, стартував національний науковий симпозіум «Персоналії українського гончарства». Присвятили захід 95-річчю від дня народження славетної української гончарки, заслуженого майстра народної творчості України, іграшкарки, малювальниці Олександри Селюченко. vpoltave.info

Симпозіум згуртував не лише шанувальників та науковців гончарної справи з Полтавщини, а й з багатьох інших міст України. Постать Олександри Селюченко, яка померла майже три десятки років тому, і все своє життя віддала роботі з глиною, спонукала віддати шану пам'яті цій жінці напередодні 95-річчя від дня її народження.

Зростаючи в родині простих опішнянських гончарів Олександра Селюченко від самого дитинства залучалася до роботи з глиною, і вже тоді знала, що головним сенсом її буття стане саме ця справа.

Все життя жінка провела на самоті (так і не створила власну родину), віддаючись сповна гончарству.

Кандидат мистецтвознавства, доцент Полтавського національного техуніверситету ім. Ю. Кондратюка Тетяна Зіненко знає багато і про долю, і про творчість відомої землячки. Цей вантаж передає нині своїм студентам:

 

«Олександра Федорівна, проживаючи в Опішні і маючи свою утаємничену усамітнену жіночу долю, мабуть була спрограмована на те, щоб все передавати у своїх роботах. В умовах того суспільства, яке не розуміло ні свободи вияву, ніякого іншого від стандартизованого підходу, її звірі, її вершники - вони в декого викликали нерозуміння, але тим не менше, споглядаючи на її твори не можна не бачити характер її персонажів. Вона по суті "народжувала" всі свої вироби".

Свідки говорять, що Олександра Селюченко була неперевершеним майстром глиняної іграшки. Коли гончарка починала ліпити, глина оживала в її умілих руках, і все навколо ніби завмирало, чекаючи нового дива. Створюючи одну фігурку, вона вже тримала в думках іншу; поставивши на стіл готову, бралася ліпити другу, третю, четверту.

Пам’ять про Олександру Селюченко надійно зберігають у Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному. Земляки з глибокою повагою говорять про неї та днями збираються встановити кам’яне погруддя славетній гончарці з Полтавщини.

Наталя Очкань

До списку новин