загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Чи можна молитвами допомогти померлим?

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати
Чи можна молитвами допомогти померлим?

Після Великодня вірні традиційних Церков зазвичай відвідують могили померлих і моляться за тих, хто вже не з нами, із вірою, що це полегшить їхнє перебування у потойбіччі.

А от протестанти вірять, що в Біблії немає доказів існування місця між раєм і пеклом, де б люди могли б викупити свої гріхи. Також в Біблії немає прикладів молитви за померлих. Тому кажуть, що молитва за померлих не може допомогти їм. А за нероскаяні гріхи кожна людина понесе персональну відповідальність перед судом Божим.

Правда про життя по смерті полягає в тому, що людина помираючи тілом, залишається жити у вічності. Численні відомості про це щедро знаходимо у Святому Писанні. Від першої книги Буття до книги Об’явлення Іоана Богослова. Віра у вічне життя об’єднує прибічників усіх християнських конфесій, і не лише християнських. Інша справа, що не всі вони мають єдину думку на характер потойбічного життя та посмертної долі людини.

Так, Католицка Церква окрім віри в рай та пекло, навчає про існування т.зв. Чистилища, де люди, що померли маючи несповідані гріхи віддають жертву Божому правосуддю, чим очищаються для того, щоб бути здатними увійти в Боже Царство. Протестанти спрощують глибоку науку Церкви, йдучи всупереч Біблії, навчають, що молитва за померлих немає значення, оскільки покійник за свого життя мав можливість визначитися в своїх цінностях і пріоритетах. Отже, праведник отримує нагороду, а грішник – покарання, і з цим вже зробити нічого не можна, бо сама людина – померла.

Принципово інший погляд на реальність вічного життя після смерті має Православна Церква. Вона навчає, що людина після своєї смерті до часу Старшного Суду може багато змінити в своїй долі, однак це можливо не завдяки її старанням, яких вона вже не в силах проявити, а за посередництва Святої Церкви. МИ віримо, що під час молитви, найперше – Божественної літургії та Євхаристії, що на ній приноситься, ми маємо можливість молячись допомагати своїм померлим близьким і дорогим людям.

Прикладів того, як молитва – прохання одних людей допомагала іншим теж чимало. Згадаймо лише друзів, які опустили через стелю будинку свого паралізованого товариша, а Христос його зцілив. Сам паралізований нічого не зробив, і навіть не міг порухатися чи щось сказати. Але Господь похвалив любов і турботу друзів за свого товариша, тому зцілив його. Інші приклади – не менш красномовні.

Кілька разів поспіль ми зустрічаємо випадки, коли Христос на прохання родичів – а вони, власне й були молитвами за померлих – воскрешав їх до нового життя. Так було і з чином Наїнської вдови, донькою Яіра чи товаришем Лазарем Чотиридневним. Вся різниця між тими випадками та нашими лише в тому, що маючи нагоду безпосередньої зустрічі зі Спасителем і Богом, померлі отримували освячення та зцілення не лише душі, але й тіла. Ми сьогодні просимо у молитвах не про те, щоб Господь підняв нам когось із могил, але щоб оселив їх у Своїх оселях та дарував добру долю у вічності.

У Євангелії від Матфія є слова про те, що хула на Святого Духа є тим гріхом, який не проститься ні на цьому, ні на тому світі (Мф.12:32). Це ще один натяк на те, що після смерті можливе для людини певне полегшення від гріховного тягаря. Все ж, для того, щоб отримати допомогу св.Церкви після смерті, потрібно за життя до Неї належати, та бути християнином не лише формально, на словах, але й конкретними вчинками, в першу чергу- через Причастя. Врятувати людину без її волі та свідомого бажання не може навіть Бог.

Протоієрей Євген Заплетнюк

До списку новин