Чому в українців золоті руки

"Хвали-хвали мене, моя губонько, бо тя розірву", – було би сказати логічно...

Не поспішайте з недовірою. Давайте згадаємо те, з чим ми живемо...

Більше 700 років ми були під кабалою інших держав. Достатньо часу для того, щоб забути мову, традиції і свою душу. Але ми досі українці. Чому? Звідки така сила життєва? Звідки така ніжна мелодика звучання нашої пісні, чи слово таке, що не має границь порівняння?

"Ліс, лісочок, пуща, гай, діброва, є ще й байрак" – так звучать наші поети... Обдаровані талантами митці, науковці та майстри золотих своїх рук. Що за місію маємо ми перед Богом і чому настільки живучі?

Думаю, підтримка є у речах, до яких настільки звикли, що і не дякуємо їм.

Вишиванки, рушники з символами стародавніх оберегів, своя неповторна культура... Подібні речі є у всіх народів. У чому ж ми попереду?

У нас співчутливе, добре серце і чудове почуття гумору. Контрасти зашкалюють, що добре, бо рівновага (чи байдужість) веде до зменшення обміну енергій. А саме це – функція людини в космічному масштабі – оживити емоцією енергію, яка трансформована у подію і таким чином вмерла. Таке тренування веде до збільшення кількості інформації, яку ми пропускаємо через себе не свідомо. Звідти і кмітливість наша, і таланти, і досягнення, і цікавість... А ще бажання любити...

Чому це в нас сильніше проявляється? Тому, що в наших сім’ях править жінка. Береже вогонь небесний. Там, де її гноблять – сім’я нещаслива... Аналізуйте свій досвід...

Як править? Кожна її думка, дія, слово присвячені піклуванню про свою сім’ю.

Можна скільки завгодно наводити приклади, щоб суперечити цьому факту, та в корінні інших варіантів буде лежати нереалізованість Берегині. Чи через страх, чи обмеження можливостей, чи недовіру до неї... Коли дозволити жінці розгорнути крила, то її кмітливість у пошуку виходу з будь-якої скрутної ситуації не буде мати границь. Бо вона по аналогії вторить Матір небесну, яка дала життя всьому і тягне нас за невидимі ниточки. Невіра у жінку, як сам оберіг, веде до зупинки у всьому.

Бо золоті руки – це талант, емоція любові до своєї справи. І без матері його важко зберегти. Опіка Берегині підключає нас до знань і можливостей всього роду земного.

Нехай чоловіки не приймуть це за недооцінку їхнього значення. Бо без їхньої участі жінка не може себе реалізувати. У неї не буде натхнення, не буде кого оберігати. Не буде з ким полетіти у вись... і Бога пізнати...

Не гнобіть жінку, мужчини. Без неї не вижити вам і не стати героєм!

Гаврищук Галина