12 липня в православному календарі є особливою датою. Це День святих первоверховних апостолів Петра і Павла. Називають його і просто - Петрів день. Святом Первоверховних апостолів Петра й Павла завершується, цикл великих свят, що припадають на період літнього сонцестояння.
Свято має дуже давню історію. У цей день прийнято згадувати житіє, мучеництва і страждання апостолів. Дата ж вказує на день, коли їхні святі мощі були перенесені в Римі. Відбулася ця подія ще в 258 році.
У День Петра і Павла закінчується Петрів піст. У народі було прийнято в це свято вмиватися з трьох ключів, зустрічати схід і щедро пригощати бідних.
Петропавлов день вважався серединою, або як говорили "верхівкою" літа. Він був своєрідним кордоном, що розділяє літні роботи на дві половини. Після Петрова дня починалася підготовка до сінокосу і жнив, а до цього дня всі сили селян спрямовувалися на зростання і збільшення врожаю.
У жнива казали, що святі апостоли допомагали Богу створювати пари на землі: спостерігали за людьми, а потім «парували» їх: ледачій дівці — роботящого хлопця, а роботящій — лежня, бо якщо навпаки, то ледарі з голоду помруть.
Свято Петра дуже шановане серед українців. До цього дня білили і ошатно вбирали хати, образи прикрашали свіжими рушниками, підмазували долівку, білили та розмальовували піч. До церкви йшли у святковому одязі, дівчата плели, вінки з волошок і маків. Петро й Павло вважалися покровителями скотарів, тому до свята для пастушків обов’язково пекли мандрики (мандриґи) із сиру. У різних регіонах вони мали різні варіанти, але основною формою цього печива були пампушки з пшеничного борошна, сиру, яєць, масла. Про їхню назву розповідали легенду, начебто, коли святі Петро й Павло мандрували світом, їхньою головною їжею були саме мандрики.
Мандриками розговлялися після повернення з церкви; роздавали їх дітям, які відвідували цього дня всіх родичів і сусідів; наділяли пастухів і підпасків. Вірили, що з’їдена на Петра мандрика рятуватиме людину від лихоманки протягом року. На Бойківщині пастухи збиралися на пасовиську, будували «петрівник» - невелику землянку чи загорожу, прикрашену зеленню і разом обідали. Їли молочне - щоб корови краще доїлися.
Пастухи до свята зберігали незайману ділянку луки чи лісу, де залишалася особливо соковита трава. Коли на Петра корови, кози й вівці добре напасалися на паші, то це мало віщувати всіляке добро. Бички мали б гарно набирати вагу, корови, кози й вівці давати багато молока, і взагалі худоба після цього повинна була добре плодитися. Часто пастушки, зібравши ранком мандрики та інші харчі й вигнавши скотину на пасовисько, в обід влаштовували бенкет: розкладали багаття, смажили сало, діставали огірки, часник, хліб і їли все це, закусуючи мандриками.
У східних регіонах України існував звичай на Петра «заполіскувати дійниці». Жінки обідали гуртом, а потім рвали трави, що мають жовтий цвіт, і годували ними корів: «щоб жовте молоко було». Після Петра розпочиналися жнива. На другий день після Петра відзначали колись теж свято, але наполовину менше, і називалося воно «Напів-Петра» або «Петрового батька». На Слобожанщині у цей день різали трьох півників і варили борщ у трьох горнятах - «три борщі, бо св. Петро три рази відрікався від Христа».
Свято відзначається протягом декількох днів. Петру і Павлу було прийнято молитися про зцілення від гарячки та божевілля. Також, оскільки Петро був рибалкою, йому прийнято молитися для удачі в рибній ловлі. Петрів день — це зустріч “червоного літа”. В цей день селах влаштовували “гулянки Петрові”. Дівчата ворожили на суджених: навколо них ходили хлопці, закривши обличчя хустками. Якщо дівчина вгадувала свого обранця, то вважалося, що пара скоро одружиться.
В день святкування святих верховних апостолів Петра і Павла, як і в будь-який інше велике церковне свято, забороняється займатися брудними домашніми справами: прибиранням, пранням, прасуванням, прополку городу краще перенести на інший день.
Дозволяються нагальні справи по господарству, наприклад: миття посуду, полив городу.
Важливо! В цей день православна церква таїнство вінчання не проводить.
Прикмети в Петрів день
До прикмет в день Петра і Павла люди ставилися з особливою увагою, адже після цього дня починалася пора сінокосу і передбачити дощові або похмурі дні було дуже важливо.
Готуй серпи на Петрів день - після цього дня починався покіс трав.
Якщо на Петрів день дощ, сіно буде жорстким, але урожай рясним.
Якщо на Петра і Павла дощ - жито вродить.
На Петрів день дощ - урожай не худий, два дощі - хороший, а три - багатий.
Дивились на поле хлібне в цей день: якщо хліба вродили, то ні Петро, ні Павло їх не заберуть.
Петро і Павло день збавив, говорили в народі, тому що тривалість дня до цього часу помітно зменшувалася.
Петро і Павло жару додали - починалися найспекотніші літні дні.
День убуває, спека прибуває.
Як прийде Петро, так і буде тепло.
Прийде Петрок - зірве листок. З Петра і Павла починали падати листя з дерев.
З цього часу переставала кувати зозуля - «мандрикою вдавилась». За легендою, вона була покарана. Колись їй вдалося вкрасти мандрику у святих, і печиво не принесло їй користі. Тепер після Петра зозуля мовчить. Про неї часто згадують і у петрівчаних піснях, висловлюючи співчуття зозуленятам, бо їхня мати, відкладаючи яйця в чужі гнізда, залишає своїх дітей сиротами.
Почути кування зозулі після Петра вважалося лихим знаком, тому говорили: "Нехай зозуля кує до Петра, а на Петра ми її мандрикою вдавимо".
Про непотрібні речі говорили: «Потрібен, як на Петрів день рукавиця!»
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
