"Людина старіє, коли перестає бути потрібною іншим" - генетик Віктор Досенко

Середня тривалість життя ніколи не була довшою, ніж зараз, - говорить генетик Віктор Досенко. - Люди живуть все довше завдяки досягненням медицини.

- Медицина рятує людей від випадкових варіантів смерті. Пропаганда здорового способу життя теж сюди долучається. В результаті люди живуть все довше. Особливо в цивілізованих країнах.
В Україні середній вік життя чоловіків 66 років. У жінок більше. Є країни, в яких люди живуть значно довше.

Як боротися зі старінням?

- Не треба намагатися боротися зі старістю. Її потрібно оптимізувати. Боротися зі старістю неможливо. Це все-одно що вести боротьбу зі статевим інстинктом. У нас закладена репродуктивна поведінка: нам подобаються люди протилежної статі, ми хочемо їх кохати і хочемо від них дітей. Спробувати блокувати це бажання, звісно, можна. Але це будуть муки і проблеми. Тому що це налагоджений мільйонами років механізм.

Старіння теж мільйонами років випрацьовувалося. У нас є особливі механізми старіння, які склалися під час формування приматів і людини в тому числі. Коли ми намагаємося побороти старіння — це абсурд, очевидна поразка. Ми точно програємо в цій боротьбі. Цей процес треба зрозуміти і оптимізувати його.

Що це означає?

- Іти назустріч природі — тим механізмам, які дозволять старіти поступово, помірно. І врешті-решт, залишати цей світ. Смерть має бути. Це фізіологічно, це нормально. Ми не можемо жити вічно.

Зараз акцент у геронтології, науці про старіння, і геріатрії, лікуванні людей старечого віку, спрямовано на подовження саме активного життя, коли людина дієздатна. Тому що в принципі можна будь-яку людину занурити в стан коматозний, медикаментозної коми і підтримувати життєдіяльність організму десятками років. Людина може спати на апаратах і нічого не усвідомлювати.

Які чинники пришвидшують старіння?

- Думаю, що у приматів, в людини, є особливі механізми старіння, пов'язані з розвиненою психічною системою, з вищою нервовою системою. Ми дуже складні за рахунок того, що в нас великий мозок і багато нейронів. Ці мільярди нейронів створюють мільярди мільярдів контактів. Неймовірна кількість зв'язків між клітинами мозку утворюється. Чим їх більше, тим більше інформації. Таким чином психічна робота стає окремим фактором старіння саме приматів і людини - фактором, який впливає на реалізацію програми старіння. Програма старіння в нас закладена на рівні кожної клітини і на рівні центральної нервової системи. Це нейрогуморальні мехінізми старіння. Мозок і нейрони і дають команду: старіти! Старіння означає поступове помирання — поступове зниження життєдіяльності, зменшення споживання, і поступове припинення існування.

Запуск програми старіння знаходиться під контролем психіки.

Це, мабуть, пов'язано з думкою людини, чи відбулася вона і чи все встигла?

- Ви правильно думаєте. На перше місце серед факторів старіння треба поставити те, наскільки людина відчуває себе потрібною іншим людям. Ми ж стадні, колективні, соціальні тварини. Деякі тварини живуть осібно і не відчувають проблем. А ми формувалися в колективах завжди. І наша користь цьому колективу звісно що оцінюється нашою нервовою системою: чи потрібен я іншим людям?

В активному віці це очевидно: якщо ви народили дитину, то їй сто відсотків потрібні. Мама ніколи не буде думати про смерть, поки їй треба поставити на ноги дитину. Потім дитина виросла, поїхала в іншу країну і її вже не потребує. Що робити? На пенсію вийшла. Ще молода жінка. І нікому не потрібна. Так часто буває. 
Раніше було потрібно працювати, заробляти стаж на пенсію. Заробили ту пенсію. І що? Просто споживаєш її, щоб фізично не вмерти з голоду. Але на психічному рівні помирання вже почалося, і воно дало таку ж команду організмові.

Прискорене старіння починається завжди, коли людина просто залишає роботу і виходить на пенсію. Хоч, може, вона просто чиновником працювала в адміністрації президента, носила папери і користі не приносила. Але відчувала попит. До неї весь час зверталися.

Ось що і підтримує всю бюрократію у владних кабінетах: ілюзія потрібності, яку люди створюють собі самі, щоб підтримувати свої життєві сили.

- І тут є уже чітка статистика: чим вищий соціальний статус у людини, чим більше її значення для суспільства, тим довше вона проживе. Незважаючи на її харчування і фізичну активність. Окремий фактор — соціальна значущість людини. До неї звертаються, радяться, підписи вимагають. І це людей тримає.

Панацея відсунути старість — не обов'язково ставати начальниками, а шукати змогу бути потрібними людям в різних галузях, шукати соціальну активність. Будь-яка людина може бути дуже потрібно, навіть якщо вона на роботу вже не ходить. Але якщо ходить, скажімо, на мітинги і бореться за справедливість проти корупції, вона знайде собі і спільників, і спілкування, і діяльність. Це для українських пенсіонерів просто унікальний рецепт здоров'я і довголіття. Проявіть соціальну активність. У вас є час. Вийдіть, послухайте: отут несправедливість, отам закрили завод, тут щось віджали, а там якась потвора краде. Так вийдіть і дожміть цю потвору, викиньте її з кабінету. Чим ви ризикуєте?

Організації людей похилого віку в Канаді займають дуже активну позицію, включаються в усі політичні питання, виходять на мітинги, вимагають реформ. Нам теж треба провести пропаганду: ви вийдете на пенсію, і у вас буде маса часу покращувати цю країну.

Будь-яка людина хоче жити. Чим менше підстав жити — чим більше хвороб з'являється, тим більше людина хоче жити. Потрібно розробляти методи для того, щоб це життя було наповнено на довгі роки. Щоб людина була потрібна цьому соціуму.

У західних країнах цей процес уже відбувається. Але він пов'язаний з матеріальним заохоченням. Люди хочуть на пенсію, бо вони будуть отримувати достойні гроші і матимуть багато вільного часу, щоб витрачати його в своє задоволення. Їм вистачить тих грошей. Вони просто чекають на цю пенсію. Наші ж люди бояться пенсії. Бо вона принесе жалюгідне існування.

Як ще оптимізувати старіння?

- Відчуттям прекрасного. Мистецтво, жінки, чоловіки, чиїсь думки, книжки - це нам радість дає. Краса, прекрасність чогось. Бачиш прекрасну дівчину — і серце радіє. Але людина до цього призвичаюється і з віком втрачає гостроту сприйняття. Бачить в старості прекрасну картину — а емоційної радості немає, хоча логічно все усвідомлюється. Емоції за життя виснажуються. Втрата емоційного забарвлення інформації, яку отримує людина, — це один з факторів прискореного старіння.

Емоції потрібно протягом життя берегти, не спокушатися на будь-яку красу. Треба бути вибірковими і навчитися розрізняти якість краси. Перебірливість породжується професійними знаннями. Це саморозвиток. В нього все життя треба вкладатися. Якщо бути емоційно всеїдним, потім перестаєш отримувати емоційне задоволення від простих і навіть складних речей. Читати треба обираючи. І людей обирати теж. І отримувати задоволення саме від певних людей, саме від певної якості. Підвищувати свої вимоги до прекрасного. Тоді цих емоцій вистачить на більш довге життя.

І третій фактор, який формувався разом з соціалізацією і енцифалізацією, тобто, збільшенням об'єму мозку, приматів - це розвиток такої якості як альтруїзм. Було б цікаво дослідити, хто довше живе — егоїсти чи альтруїсти. Моя ставка — на альтруїстів. Тому що вони хочуть робити щось для соціуму. Комусь допомагати, бути потрібними. Ці якості — егоїзм, альтруїзм — розвиваються. Хоча вони закладені природою - є певні гени, які обумовлюють наші егоїстичні або альтруїстичні нахили.

Далі вже все залежить від людини, від оточення - який приклад їй дають батьки, в якому колективі вона буде дозрівати.

Махатма Ганді зробив індійську революцію крок за кроком саме завдяки альтруїстичним вчинкам. Яскраві альтруїсти як правило викликають посмішку: ідіот, міг би заробити грошей, а він безплатно щось роздає. А потім приходить критична ситуація, і без волонтерів ми б у цій війні програли б уже давно. Ми втратили б давно свою країну, якби не було людей, здатних на альтруїстичні вчинки. Чим більше ця властивість розвинена у мозку людини, тим довший термін життя можна їй прогнозувати.

Чи правда, що у кризових ситуаціях, як війна, в людей відкриваються резерви сил, і вони здатні витримати, здавалося б, надлюдське навантаження? Навіть прожити довше.

- Є такий фактор. Рекорд довголіття побив саме колишній в'язень Освенцима, який прожив десь 124 роки. Страшне життя прожила ця людина. Стреси, напевно, дозволяють людині краще зрозуміти справжні цінності: життя, стосунків, правди. Чим більше людина пережила, тим більше вона вміє радіти звичайним радостям: просто спокійно, не стріляють, діти бігають — щастя. Для людини, яка завжди була в комфорті, мир — це не збудник, а рутина.

Стрес — це незвичний адаптаційний синдром, який підвищує можливості організму. В стані стресу людина може зробити неймовірні речі. Але це на короткий період. Далі, якщо цей стрес є постійним, людина або пристосовується, або нервова й ендокринна система виснажуються і виникають патології.

Але все-таки мозок колись дає старт процесу старіння. Що його запускає?

- Ми досягаємо певної межі. Ця межа закладена в кожній нашій клітині. З віком довжина наших хромосом, молекул ДНК, зменшується. Чим довше ми живемо, тим більшу кількість разів наші клітини поділилися. Кожен поділ клітини вкорочує довжину хромосом, цих молекул ДНК. Тому це невблаганний жорсткий фактор. У людини похилого віку хромосоми однозначно коротші, ніж у молодої. Бо життя — це поділ клітин. Це невблаганний інваріантний фактор, який обмежує тривалість життя будь-якої людини і клітини в цілому. Коли клітина досягає певного рівня поділу, вона гине. З часом клітин стає менше. Нема кому виконувати функції життєдіяльності, і організм виходить з ладу. 
І все ж за сукупності всіх чинників, які роблять старіння якісним — людина на сьогодні може прожити до 120 років.