Ірина Жеромська понад 40 років лікує людей
Про Ірину Жеромську із села Горішня Вигнанка Чортківського району Тернопільської області знає не тільки вся округа, але й весь західний регіон України. До неї люди їдуть зі своїми тілесними болями. І рада б деколи відпочити, але де там: стукають у двері і вдень, і вночі. visnyk.lutsk.ua
«Я реклами не потребую, – заявила Ірина Миронівна, дізнавшись про причину нашого візиту до неї. – У житті стільки бід, що люди шукають порятунок де завгодно. Допоможу одному, десять дізнаються. Ось так і їдуть згодом до мене вже інші. Приймаю всіх, хто потребує допомоги, але вже важко мені».
Цілющі ліки – на травах
Бабуся родом з Краківської губернії, з родини переселенців. А займається лікуванням людей ось вже понад 40 років.
– Лікую виразки шлунка, різноманітні опіки (доводилося навіть 70 відсотків знищеної вогнем шкіри відновлювати). Геморої, нариви, виведення солей з організму – то все моя робота... – скромно розповідає про себе.
– Наша газета писала про цілителя, котрий використовує для лікування опіків мед. А чим лікуєте Ви?
– Маззю, про яку нікому не розповідаю. Її рецептуру мені передала мама, а її цілительству навчав ще польський лікар, – каже жінка. – Адже що головне? Не нашкодити. Мазі готую сама, використовуючи трави. Деякі збираю, деякі мені привозять люди. Відповідально до всього треба ставитись. Взагалі, лікування опіків – то дуже брудна справа... Не кожен зможе на ті рани дивитися.
– А чим Ви робите перев’язки, адже ж там гній, кров, присохла шкіра...
– Все необхідне є під руками. Для того, щоб все лишнє відпало, я роблю спеціальні розчини, куди, наприклад, людина занурює обпечену руку. А згодом вже накладаю мазь і стерильну пов’язку.
– До речі, після цього настає таке полегшення, припиняється біль, – зауважила Галина Брендьо із села Ридодуби Чортківського району (родом жінка із села Овлочин Турійського району Волинської області). – Я ошпарила окропом руку. Ось тепер їжджу до Ірини Миронівни. Зараз вже легше, одужую. Дуже вдячна цій добрій людині за турботу...
Таких теплих слів про Ірину Жеромську – цілий зошит. Її пацієнти не тільки охоче записують слова вдячності на папір, але й фотографуються до і після хвороби. Скажу чесно, фото пацієнтів з обпеченими частинами тіла вражають.
Солі гонить... селера
– Багато люду приходить і з проблемами шлунка. Доводилося навіть складні кров’яні виразки лікувати, – додає Ірина Миронівна. – Неприємні геморої також піддаються лікуванню за допомогою трав, а не скальпеля. Аби тільки було бажання.
– А чи доводилося вам допомагати лікарям, адже вони підозріло ставляться до нетради-ційних методів лікування? – запитую пані Ірину.
– Доводилось і з лікарями працювати, – усміхається жінка. – Багатьох пацієнтів саме вони до мене й направляють. Був випадок, коли до мене привезли жінку, яку чоловік облив бензином і підпалив. Вона була дуже обгоріла. Я з нею поповозилася, але таки виходила, хоч і було обпечено 70 відсотків тіла. З чоловіком-нелюдом та жінка розлучилася. Про мене не забуває, спілкуємося й зараз. Боляче дивитися і на маленьких постраждалих дітей. А був випадок, коли дівчина обпекла руку якимось клеєм (так собі чоботи вирішила поремонтувати, що вилила його на себе). І як наслідок – опіки, – розповідає про своїх пацієнтів чортківська цілителька. – А недавно одна жіночка привезла свого тата, у якого з маленького прища виникла велика проблема. Утворилася велика рана. Крім того, чоловіка замучував цукровий діабет. Але підняли хворого на ноги.
– Нині в людей багато проблем через солі...
– Їх можна вигнати з організму за допомогою звичайнісінької селери. Наприклад, на тертку перетерти півкілограма селери, додати стільки ж травневого меду та стільки ж спирту. Все це нехай постоїть місяць. Приймати по столовій ложці перед їжею тричі на день. Взагалі, наша природа щедра, однак людина часто надає перевагу пігулкам, аніж різним настоянкам.
– Ви знаєте рецепт мазей від опіків, воло-дієте знаннями, котрі передаються з покоління у покоління. Чи не хотіли б ці надбання комусь передати?
– На жаль, мої діти не хочуть займатися цілительством, бо то і кров, і гній, і сльози. Не кожен витримає. А передала б свої знання тільки щирій, добрій людині, котра справді хоче допомагати. Так що шукайте спонсорів... – усміхнулася пані Ірина. І поспішила до пацієнтки, котра терпляче відмочувала свою руку у якомусь розчині.
Марія ДУБУК, Тернопільська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
