Хто кому шурин, свояк і невістка

Після весілля у молодої сім’ї одразу з’являється багато нових родичів. І розібратися хто кому ким приходиться іноді дуже складно. Але не читачам «Пари молодої». Для вас – коротенька шпаргалка родинних посад. paramoloda.ua

Весільна драма, як система обрядів і ритуальних дійств – явище складне. Вона виявляє зв'язок із магією, предками, земними і неземними елементами життя. Так, у давні часи після усіх цих магічно–весільно–обрядових дійств, в останній день святкування відбувалась «перезва» - традиційне післявесільне гостювання родичів нареченого у молодої сім’ї – та гостини, у відповідь всім рідним та близьким. Цей звичай мав на меті познайомити молоду дружину з родиною її чоловіка та навпаки. Під час таких гостин співали весільні і ліричні пісні.

Та сьогодні , ми не будемо заглиблюватись у старовинні вірування, а просто пояснимо, хто є хто і для кого, після першої шлюбної ночі.

Наречені – цим терміном називають майбутню жінку і чоловіка.

Дружина – заміжня жінка по відношенню до свого чоловіка.

Чоловік – одружений чоловік відносно своєї дружини.

Свати – батьки молодят та їх родичі відносно один одного.

Для нареченої з боку чоловіка:

Свекруха – мати чоловіка.

Свекор – батько чоловіка.

Золовка, зовиця – сестра чоловіка.

Дівер, діверко – брат чоловіка.

Зять – сестрин чоловік, чоловік зовиці.

Невістка, братова – дружина рідного брата її чоловіка, тобто дівера.

Для чоловіка з боку нареченої:

Тесть – батько дружини.

Теща – мати дружини.

Зять – чоловік рідної сестри його дружини.

Своячка, своячениця, своякиня - сестра дружини.

Свояк, шваґер – чоловік своячки.

Невістка – дружина рідного брата його дружини.

Шурин, свояк, шуряк – брат дружини.

Братова – дружина брата.

Для батьків:

Зять – чоловік дочки.

Невістка – дружина сина.

Свояки – чоловіки рідних сестер.

Ятровки – дружини рідних братів один для одного.

Р.S. Несила-сьмо пили
Марисю-сьмо пропили
За кварту горівки
Позбули-сьмо ся дівки
А за другую пива,
Будь, донечко, щаслива!
Жеби-сь в уграх не стояла,
Віконцьом не втікала!

Текст: Людмила Бойко