загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

"Моя мати шептала, і моя тьотя, материна сестра, і моя баба, теж"

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

— Колись на кожному кутку села була така баба-шептуха, що і ляк дітям шептала, і золотник на місце ставила, і кров зупиняла, — розповідає 70-річний Віктор Лисюк, родом із села Кашперівка Баранівського району на Житомирщині. — На таких кажуть, що вони "щось знають" — молитви всякі й примовляння до кожної болячки. То "знаючі" на Пантелеймона постилися, ніякої роботи до рук не брали, щоб святий їм "до помочі ставав". Якось мав рожесте запалення шкіри, в лікарні сказали: "Шукайте бабку". Знайшли, вона дев'ять разів пошептала, льоном поводила, спалила його і все де й ділося. Той, хто бере гроші за це — шарлатан. Хліб, цукерки, подарунок який — так, а гроші — ніколи, бо то великий гріх. Бо ж знання даються людям від Бога на поміч іншим. gazeta.ua

Святого ­Пантелеймона — його день православні та греко-католики відзначають 9 серпня — вважають своїм покровителем знахарі, шептухи й костоправи. "Вроджені" знахарі черпали знання від родичів, які практикували лікування людей і худоби з діда-прадіда. Народні цілителі були й "навчені": їм свої знання з лічництва віддавали знахарі, в яких не було близьких спадкоємців або їхні родичі не мали до того здібностей. Були й "знахарі по неволі" — ставали на цей шлях із крайньої бідності. Про них в народі говорили: "Навчить біда ворожити, як нема що в рот положити". Вважали, що після передачі знань іншим знахарка втрачає здібність до вишіптування й лікування хвороб. Тому бабки-шептухи неохоче ділилися своїм вмінням.

Знахарі, шептухи, баїльники, травники знають більше, ніж звичайні люди. Цілителем може стати кожен, хто народився в понеділок і в понеділок мати відлучила його від груді.

— Ні від кого я не вчилася, вообше ні од кого, — запевняла 2000-го жителька села Немовичі Сарненського району на Рівненщині Поліна Меліщук, 86 років. — Я не знаю, що мені так дано й від кого. А, знаєте, моя мати шептала, і моя тьотя, материна сестра, і їхня мати, моя баба, теж шептала. Але вони мене й не вчили, я і не знала нічого. А потім воно якось само де і взялося. І я, правда-правда, не знаю, як воно так передається.

Вправними костоправами були пастухи й вівчарі. А хірургами-дантистами — сільські ковалі. Рвали зуби плоскогубцями, ключами, мотузками й шнурками. Про знеболювання й елементарні санітарно-гігієнічні норми не йшлося.

Ревматичні й головні болі, туберкульоз, шкірні захворювання лікували кровопусканням. До середини ХІХ ст. привілеї робити це мали цехові цирульники. Мандрівні цирульники біля сільської корчми не тільки стригли й голили селян, а й пускали кров і ставили п'явки. Озброєні кишеньковим ножем, бритвою, уламком коси й ріжком для спускання крові такі процедури робили й сільські "рудомети". Найбільш сприятливим часом для цього вважали весняні місяці. Молоді до 20 років і вагітним жінкам робити кровопускання заборонялося.

— Бабки лікували скот від усяких слабостей, — каже 65-річна Любов Колодько, фельдшер із села Конотоп Городнянського району на Чернігівщині. — Бувало, що корова ні з сього, ні з того починає битися. Або прийде з поля, стоїть біля воріт, реве, а у двір не йде. Тоді йшли до бабки, вона на хліб щось там шептала, Богу молилася і, дивись, корова прийшла в норму. А як це пояснити, я і не знаю.

На Рівненщині був свій ритуал, як уберегти від вовків корову, що не прийшла додому ввечері. Шептуха виходила надвір, дивилася на місяць, читала молитву, хрестилася. Потім брала замок, замикала його і клала на землю, "поки корова не появицця". Вірили, шо замовлену худобу вовки не беруть.

"Як Місяць старий, то зілля буде не таке помочне"

— Травами лікуються в нас із діда-прадіда, й сьогодні кожний собі збирає й заготовляє і звіробой, і шипшину, тисячолисник, ленок, липу, — каже Любов Колодько. — У кожної хазяйки дома росте м'ята, меліса, нагідки. А при гнойних ангінах нема кращого засобу, ніж шовкова трава. Прополоскав горло — і як рукою зняло.

Зібрані на Пантелеймона — 9 серпня — трави особливо помічні для лікування людей і свійських тварин. Також їх годиться збирати на Івана Купала, Маковія і Спаса. На Чернігівщині лікарські трави шукають винятково жінки. Радять робити це тільки у "женські" дні — середу або п'ятницю. На Київщині навпаки — у п'ятницю трав не збирають.

— Бабки, коториє відьмують, все на п'ятницю зсилають. То таке ­зілля може бути не до помочі, а на шкоду здоровлю, — пояснювала 2005-го учасникам фольклорної експедиції до села Рудня Тальська Іванківського району Київської області тоді 90-річна Марія Лозенко. — Краще всього ­зєлля рвати на молодику. Як Місяць старий, то воно буде не таке помочне. Найбульш пользітєльне те, шо рвуть дівчатка до 12 годів або жонкі, шо вже не ­перуться. Брать його до обіду, познєй ­нельзя, бо тінь уже пішла. Видно людіну — зєллє не в ­помоч.

На Поліссі клали біля першої зібраної рослини окрайчик хліба, грудку солі чи дрібні гроші — щоб "заплатить за зіл­ля Божій Матері", "шоб помогло". При цьому "шептали" таке замовляння: "Божий Іван поле орав, а святая Ілля сіяла зілля, Божа Мати рвала, да в помочі ставала".

З ран Пантелеймона замість крові потекло молоко

— Святий Пателеймон помагає од різних хвороб, зцілює од усяких болячок тих людей, хто до його з молитвою звертається, — розповідає 76-річна Хима Халявко із села Великий Дирчин Городнянського району на Чернігівщині. — Молитви помагають тим, хто хворіє на очі й у кого сильні головні болі. На Пателеймона у церкві правиться служба йому, значить, празник великий. Хто його не шанує, того Пателеймон може й покарать.

Пантелеймон жив у ІІІ–ІV ст. Замолоду прославився як успішний лікар. Якось побачив на вулиці хлопчика, який помер від укусу єхидни. Вирішив: якщо молитва до Ісуса Христа за воскресіння померлого здійсниться, прийме хрещення. Дитина ожила, а Пантелеймон почав безкоштовно зцілювати хворих, допомагати бідним, жебракам. Імператор Максиміан за проповідь християнства наказав палити Пантелеймона вогнем, кидати диким звірам, саджати в бочку з гвіздками. Той витримав усі муки й загинув від удару меча. З його ран замість крові потекло молоко. Суха олива, до якої його прив'язали, зазеленіла й дала плоди.

В Україні великомученика шанують як цілителя. День — "важкий". Суворо заборонено працювати, розводити вогонь у печі — бо Пантелеймон небесним вогнем спалить копи на полі. За це його прозвали "Паликопа".

"На Пантелеймона не можна нічого робити, бо цей празник дуже карає, — записали учасники етнографічної комісії при Всеукраїнській академії наук у селі Стебне Звенигородського району Черкаської області 1926-го. — Як тільки хто на цей празник обісмілиться робити, то нипримінно грім запалить копу або півкопи якої-небудь паші. У Тарасівці найшлися такі, що "ось-то ми не боїмося, не віримо!" та на Паликопи пішли жать. А грім як ударив і поранив 12 душ. А дівка Наталка Штундова теж думала жать у такий день. То ще тіко йшла, а грім ударив коло неї та й приглушив. А недалеко люди йшли, то побачили це: прибігли, закопали по шию в землю, і дав Бог, що ожила".

Автор: Олена ЧЕБАНЮК

 

Джерело:
До списку новин