Агент ЧК застрелив автора "Щедрика"

"Була шоста година вечора по сонцю… До хати зайшов молодий, 22–23 років, середнього зросту чоловік. Темний блондин, без вусів і бороди. Руки мав холені, з довгими пальцями. Гарно вбраний. Пальто з овечим коміром. На голові кепка. Розмова російська, солдатська", – описує убивцю українського композитора Миколи Леонтовича його приятель Гнат Яструбецький. У ніч проти 23 січня 1921-го 43-річного музиканта, автора "Щедрика", інформатор Гайсинської повітової ЧК Афанасій Грищенко застрелив у хаті його батька-священика в селі Марківка, нині Теплицького району Вінниччини. Леонтович напередодні приїхав туди із Тульчина, де осів після приходу до влади більшовиків і де заснував музичну школу.

Грищенко просився переночувати. "Прибулий казав, що в Марківці має багато діла, – продовжує Яструбецький. – Що він чекіст (інформатор). Проводить боротьбу з місцевим бандитизмом. Давав роздивитися документи з печатками Гайсинської ЧК. Особливо пропонував це зробити Миколі Дмитровичу. А паперів була "гора". Леонтович роздивився їх і, повертаючи власникові, сказав: "З такими документами небезпечно будь-де ночувати". Хата була двокімнатна. В одній спали батько Миколи Леонтовича, сестра та 15-річна донька. Грищенкові постелили в одній кімнаті з композитором. Ці всі деталі Гнат Яструбецький довідався від батька композитора й описав у щоденнику.

"Звук пострілу розбудив отця, – пише далі. – Була 7.30 ранку. На ліжку під вікном сидів напівзігнутий Леонтович і зляканим голосом допитувався: "Що це, вибух?" Промовивши ці слова, впав на подушку. Над його ліжком стояв Грищенко. Він був босий, у самій білизні. Тримав зброю, викидаючи стріляну гільзу. Дома ще були сестра композитора Вікторія і донька Галина. Їм, як і батькові композитора, незваний гість позв'язував руки. Він одягнув на себе напівкожушок, який носив батько Леонтовича. Лаявся брудними словами. ¬Вимагав грошей. На очах у всіх витрушував все з гаманця Миколи Дмитровича. Забрав 5 тисяч карбованців різною валютою. Все поперекидав у будинку. Шукав речі. І з речами вийшов. У цей час Леонтович лежав нерухомо з розплющеними очима. На ліжку й на підлозі були калюжі крові. На крик панотця прибіг учитель, інші люди. Вони розв'язали руки Леонтовичам, наклали пов'язку на рану потерпілого. Вона була з правого боку. Рвана рана. Леонтович іще встиг сказати: "Тату, я помираю". Була восьма ранку, неділя, 10 січня 1921 року (за новим стилем – 23 січня. – "Країна"). Коли приїхав лікар, Леонтович був уже мертвий".

Лише 29 січня начальник Гайсинської повітової ЧК розпорядився "вжити рішучих заходів у розшуку і припровадженні в повітчека колишнього інформатора повітчека Афанасія Грищенка, який здійснив злочин та вбивство і зник невідомо куди". У рапорті від 9 лютого 1921 року начальник Гайсинської повітової міліції звітує губернському начальству: "У ніч на 23 січня агент повітчека Грищенко пострілом із гвинтівки вбив сина священика села Марківка Кубличської волості Миколу Леонтовича 43 років, у якого Грищенко ночував, а 26 січня Грищенко, що переховувався в містечку Теплик, при переслідуванні його чинами міліції пострілом із гвинтівки поранив у живіт міліціонера Твердохліба". Пошуки Грищенка припинили. Є свідчення, що в 1950-х його бачили живим. Він розгулював Тепликом і казав, що приїхав погостювати з Росії.