"Дивна новина, нині Діва Сина народила в Вифлеємі", - заводить колядку 104-річна Марія Купина з Драгова. - Люблю колядувати, мені це й сам Бог велів, бо народилась я на свята!".
Бабця пригадує, як малою ходила від подвір'я до подвір'я, виспівуючи під вікнами. "То були важкі, голодні часи, ми раділи калачам та цукеркам, - каже. - А нині дітям за коляду лише гроші подавай".
На святковому столі уродинниці нині чимало смаколиків. Готували наїдки разом з доньками та онуками. Так щедро свій день народження святкувала не завжди.
"Я з багатодітної родини, рано втратила батьків, - розповідає пані Марія. - Довелося важко працювати. Не раз зустрічала свій день народження тільки з бульбою на столі. Та ніколи на втрачала віри в те, що завтра буде ліпше".
На обійсті - невеличка хата, поряд - літня кухня, за нею - хлів. У вітальні бачу новеньку пральну машину - подарунок. На столі - молитовник, на серванті та кріслах - вишивані й мереживні серветки.
"Наша мама змалечку ходила по наймах, бо рано осиротіла, - каже донька пані Марії Поліна Герасименко. - 12-річною дитиною прала верети по сусідах. Тоді не було пральних машин, навіть водогону, прали на річці, навіть у мороз. Та й нині мати не звикла байдикувати. Зранку прокинеться, після молитви - гайда до роботи".
З кухні чути аромат свіжих пирогів. Газдиня запрошує до святкового столу, розповідає про своє життя. За сто років старенька жодної пігулки не ковтнула, не пригадує, чи була в лікаря. Силу їй дає Бог та рідні гори, діти, п'ятеро онуків та п'ятеро правнуків. Каже, що добрі почуття та спілкування з людьми - найкращі ліки проти всіх недуг.
"Ще донедавна мати сама поралася на городі, - розповідає донька Олена Синевич. - Минулого року працювати на землі вже забракло сили, та вона радить, що і як краще зробити, стежить, чи правильно порядкуємо город. А ще вона у всьому знає міру. Їсть лише для того, щоб втамувати голод. М’ясом не зловживає, любить зелені вітаміни та прянощі".
"Скуштуйте мого варення, - пригощає іменинниця. - Цікавитеся секретом довгожителів? Усе просто: треба щодня працювати та щиро вірити в Бога. А ще любити людей і ніколи не сваритися, бо дратівлива, нервова людина вкорочує життя собі й іншим.
Щонеділі та на свята ходжу до церкви, багато молюся за мою рідню та нашу Україну. Може, тому Бог дає мені силу. І ми ще й наступного Різдва заколядуємо!"
Еліна САВИЦЬКА