Благослови, Господи, їжу й пиття рабам своїм!

— Молитва перед їжею та після трапези. Як саме слід молитися? Чи перед і після кожного споживання їжі? А якщо нема такої традиції у сім”ї? Чи варто у кафе чи ресторанах теж молитися перед їжею? bogoslov.org

Кожного разу, коли ви зі здивуванням будете дивитеся на людей, які моляться перед обідом, ви маєте знати про них кілька речей.

 1.Більшість віруючих людей, не лише християн, але й іновірців, сприймають свою їжу – як дарунок Бога. Так, люди своїми власними руками працюють, щоб здобути для себе поживу, але ж відомо, що не завжди наші старання призводять до доброго результату. Чи не так? Як часто можна зустрітися з тим, що люди важко працюють, але отримують за це не достатньо багато грошей, щоб купити за них доброї їжі, або взагалі – довгий час можуть не мати для себе жодної корисної, натуральної їжі, задовольняючись лише штучною, модифікованою.

Тому, бачачи перед стобою тарілку зі стравами, нехай найпростішими , кожна людина не може бути не вдячною Богу за його дарування в цей день, в цей момент. Ось перша причина того, чому віруючі люди моляться перед трапезою. Ми розуміємо все своє життя – як участь у грандіозному плані Божому, щодо нашого спасіння. Для одних Господь призначив більше їжі, бо хотів, щоб вони навчилися ділитися, а для інших – менше. Бо хотів зробити їх сильнішими та проявити свої найкращі риси.

 2.Із іншого боку, молитва перед трапезою – це наше прохання Богу поблагословити те, що в нас є на столі. Молимося, щоб наша їжа додала нам сили, а будучи освяченою молитвами та благословенням, принесла користь душі та тілу. Очевидно, для людей (на відміну від тварин) вживання їжі це не лише фізіологічний акт. Пригадайте, що в час посту віруючі відмовляються від певного типу їжі, вважаючи це більш для себе корисним – як для тіла, так і душі.

Отже, не дивлячись на те, що вживати їжу це цілком природно, та навіть – необхідно, віруючі люди намагаються харчуватися з розуміння того, що ти їси, скільки та коли. Пригадаймо вікові традиції все церковного освячення їжі, починаючи з Агапів Древної Церкви, і закінчуючи благословенням Пасхального хліба на Великдень. Церква з великою повагою ставиться до нашого тіла, намагаючись освятити, очистити та оживотворити кожен аспект нашого життя. Зрештою, навіть Пресвяту Євхаристію – найбільшеТаїнство Церкви людина сприймає духовно через видимі речовини – хліба та вина.

3.Свята Церква вчить, що є декілька гріхів, якими людина може собі шкодити, безрозсудно приймаючи їжу. Насамперед, це обжерство – зловживання в надмірній кількості їжі, без уваги на її якість. Чимало людей думають, що немає гріха в тому, що в час посту в необмеженій кількості вживати хліб, картоплю чи різноманітні каші. Звичайно, це хибна думка. Важливо не тільки походження продукту (тваринне чи ні), але й його кількість. Так само гріховним є сластолюбство чи гортанобісся – захоплення витонченими стравами, гурманство. При такі пристрасті людина робить черево та язик своїм богом, і залюбки витрачає на служіння йому неймовірну кількість ресурсів – грошей, сил і здоров’я. Але є ще й третій, не менш небезпечний гріх. Святі отці називали його «таємноєдіння». У буквальному розумінні, ним грішать ченці, які не дотримуються розпорядку дня своєї обителі й приймають їжу в неналежний час, таємно від братії. Але тут є ще інші прояви. Зокрема, вживання їжі без молитви, без дозволу настоятеля чи вже після вечірньої молитви. Звісно, зявишись у чернечому середовищі він не перестав бути актуальним і для всіх нас – мирян і білого духовенства. Церква закликає нас шукати «золотий» шлях , шлях поміркованості та тверезості в усьому, а зокрема – в їжі та питті.

4. Про велике значення духовної та тілесної поживи ми дізнаємося ще з молитви Господньої «Отче наш». У ній, серед іншого, ми просимо, щоб Господь «дав нам сьогодні хліба нашого насущного». Найголовніша християнська молитва не ігнорує наших фізичних потреб, але підносить їх на інший, якісно вищий рівень. І хоча, алегоричне тлумачення Молитви Господньої допускає розуміння згаданого місця в духовному сенсі, натякаючи на свю.Євхаристію – причастя Тіла та Крові Господніх – яких ми просимо в Бога приймати по всі дні свого життя, немає сумнівів у тому, що буквальне розуміння цих слів також має під собою цілком тверде підґрунтя.

Виходячи з цього, з давніх-давен саме молитва «Отче наш» була молитвою, якою віруючі християни розпочинали кожну свою трапезу, хоча, безумовно, були інші молитви та навіть цілі чинопослідувань перед прийняттям іжі.

5.Сьогодні молитва перед їжею за православною традицією відбувається наступним чином. Якщо є священик, то після спільної молитви «Отче наш» або «Очі всіх на Тебе, Господи, уповають з надією, бо Ти даєш поживу всім вчасно, простягаєш Свою щедру руку і всіх насичуєш милістю Своєю» усі співають: Амінь, Господи помилуй (3 рази), Отче благослови! Священик благословляючи рукою трапезу каже: «Христе Боже, поблагослови їжу й пиття рабам Твоїм, бо Ти Святий єси, Боже наш, і ми Тобі славу возсилаємо, Отцю і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків». Усі – Амінь. Після їжі так само читається коротка молитва подяки: Дякуємо Тобі, Христе Боже наш, що наситив нас земними Твоїми благами. Не позбав нас і небесного Твого Царства, але, як прийшовши посеред учнів Твоїх, Спасе, мир даруючи їм, прийди до нас і спаси нас. Слава… і… нині. Господи, помилуй (тричі), благослови. Священик: – Благословен Бог, що милує і живить нас від Своїх багатих дарів, Своєю благодаттю і чоловіколюбством, нині, повсякчас і на віки віків. Амінь.

У давнину, на заупокійних трапезах розпочинали молитву короткою літією за померлого, яка закінчувалась благословенням столу.

 6.Дуже важливо повертатися до християнського коріння, дотримуючись традиції спільних трапез, які б розпочиналися з благословення священика чи старшого чоловіка в родині (мирянським чином). Там, де не ніколи не було практики молитися разом перед їжею – було б добре її заводити, а там де її забули – пригадати,

Якщо християнин приймає їжу в закладах громадського харчування, то йому, звісно, не мішає осінити себе чи тарілку хресним знаменням і тихо прочитати молитву. Однак, було б дуже дивно афішувати свою віру голосним співом чи показовими хрестами на кожну тарілку, чи каструлю. Все повинно бути скромно та виважено. Це саме стосується молитви в час посту перед нескромною трапезою. Зрештою, таке питання досі залишається дискусійним .

У будь-якому випадку, молитва перед і після їжі показує бажання християн якомога повніше освятити своє життя, а також, виявляє вдячність милосердному Богу за всі до нас добродійства, і щоб через тлінні їжу та пиття ми отримали й нетлінну поживу в Царстві Божому.

Євген Заплетнюк. Священник. Публіцист. Місіонер